Береги Дніпра — Херсонське дворянство та поміщицькі маєтки

Серед російських звичаїв найбільш старанно зберігся взаємне привітання після їжі. Немає нічого цікавішого, ніж бачити, як усі люди навколо столу вклоняються праворуч і ліворуч із серйозністю, яка доводить важливість, яку вони надають формальності, настільки незвичайній у наших очах. Діти показали приклад, шанобливо цілуючи руки батькам. На всіх світських зустрічах етикет безперечно вимагає, щоб дівчата не сиділи у вітальні, а залишалися самі в сусідній квартирі і не дозволяли жодному молодому чоловікові наближатися до них. Якщо є танці, то найсерйозніша матрона в компанії йде і майже силою заводить їх у бальний зал. Опинившись там, вони можуть без обмежень віддатися своїй юнацькій бадьорості; але ні під яким приводом вони не повинні ховатися з-під очей своїх матерів чи наглядачів. Було б згубно для репутації молодої леді, якщо її спіймали в тет-а-тет з молодим чоловіком у двох кроках від бальної зали. Але вся ця розсудливість не поширюється далі зовнішніх форм, і було б великою помилкою вважати, що в Росії більше моралі, ніж деінде. Справжня чеснота, заснована на здорових принципах і освіченій освіті, там не дуже поширена. Молодих дівчат ревниво охороняють, оскільки така практика відповідає загальним звичкам і почуттям країни, і мало покладаються на їх власне почуття пристойності. Але одружившись, вони отримують право вести себе так, як їм заманеться, і чоловікові буде важко контролювати їхні дії. Хоча розлучення майже неможливо отримати, це не означає, що всі дружини залишаються зі своїми чоловіками; Навпаки, немає нічого більш поширеного, ніж дружні домовленості між одруженими людьми, щоб підморгувати одне одному на лопатки; такі змови не викликають скандалу і не виключають дружину з суспільства. Одне з таких розлучень я згадаю, якому, мабуть, немає аналогів в анналах цивілізованого світу.