Нова Росія, яку ми тепер пройшли на всій її довжині, із заходу на схід, складається з трьох урядів Херсонського, Тавридського і Єкатеринославського. З півночі межує з урядами Поділля, Київщини, Полтавщини, Харкова; на сході країною донських козаків, Азовським морем і Керченською протокою; на півдні омивається Чорним морем, а на заході — Дністром, що відділяє її від Бессарабії. Його поверхню можна оцінити в 1882 квадратних міріаметра. Населення становить 1 346 515 осіб, що становить приблизно 715 жителів на квадратний міріаметр.
Існуюча організація трьох урядів датується 1802 роком. Їхня територія була послідовно приєднана до імперії за договором Кучук Кайнарджі, завоюванням Криму та конвенцією, укладеною в Яссах у 1791 році.
Населення цих регіонів надзвичайно змішане. Малороси (малороси), раніше відомі як козаки України, становлять його основне ядро; потім ідуть численні села московитів (великоросів), що належать короні та окремим особам; колонії німців, греків, вірмен, євреїв, болгар; військові установи Воснеченська, сформовані з бузьких козаків і втікачів усіх сусідніх народів; і нарешті татари, які займають більшу частину Криму і західні береги Азовського моря.
Тут, безперечно, дуже різноманітні й неоднорідні елементи; між ними не може існувати жодної релігійної чи політичної симпатії. Московити й малороси навіть дуже ворогують між собою, хоч сповідують одне віровчення й підпорядковуються тим самим законам. Незважаючи на всі зусилля уряду, і незважаючи на всі московські колонії, поширені по країні, змішання двох рас ще не відбулося. Старі ідеї незалежності козаків України ще далеко не зовсім згасли, а малороси, які не забули вольності й привілеїв, якими вони користувалися до кінця минулого століття, завжди пам’ятають, що кріпацтво було встановлено між ними лише імператорським указом Катерини II. Коли імператор Олександр подорожував Кримом у 1820 році, кажуть, що він отримав понад 60 000 петицій від селян, які вимагали їхньої свободи. Через два роки спалахнуло повстання в Мартинофці, що в околицях Таганрока; але воно було швидко припинене і призвело лише до перевезення кількох сотень нещасних кріпаків до Сибіру.
Що стосується іноземних колоній, заснованих в Новій Росії, то уряд спочатку пристосовував свої положення в суворій відповідності з їхніми бажаннями. Кожна з них мала конституцію, яка гармоніювала з її звичаями, звичаями та станом цивілізації, і не було знехтувано нічим, що могло б сприяти розвитку їхнього процвітання.