Через кілька днів після від'їзду мого чоловіка ми вирушили до Херсона, де незабаром мали відбутися вибори маршалків і дворянських суддів. Усі значні родини херсонського уряду вже зібралися в місті й надавали йому вигляду пожвавлення, якому воно давно не було чужим. Ці вибори, які відбуваються лише кожні три роки, є приводом для балів і вечірок, на які пометчики та їхні дружини чекають з нетерпінням. Понад два тижні місто переповнене офіцерами всіх рангів і елегантною екіпіровкою з четвіркою коней, що надає вулицям і набережним надзвичайно веселого вигляду. Росіяни не шкодують грошей на ці випадки демонстрації. Багато дружини дрібного власника, що цілий рік живуть на каші[4] і сушеній рибі, ухитряються в цей час перевершити міських дам у дорогих одягах.
Розваги почалися зі скачок, які наробили шуму в світі через статтю в Journal des Debats. Тим, кому цікаво дізнатися, як можна містифікувати газету і розважитися за рахунок довірливої публіки, варто прочитати певне число 1838 року, в якому ствердно стверджується, що сорок дам на чолі з молодим і красивим Наришкіним з'явилися на дистанції як жокеї, їздили на своїх конях і т. д. і тисячі інших речей, ще більш абсурдних і неймовірних. Все, що я можу сказати про ці перегони, на яких я був присутній, це те, що вони були, як і всі інші подібні події, і не відрізнялися жодним видатним випадком чи романтичною пригодою. Стартувало вісім коней, одна з яких належала графині Воронзової, а друга — генералу Нарішкіну, а вершники були не милі дами, а незграбні конюхи. Першу нагороду, великий срібний кубок вартістю 1500 рублів, отримала «Аталанта» графині Воронцової, другу поніс генеральський кінь. Таким чином ці речі завжди закінчуються, і дуже вірогідним наслідком може бути те, що перегони припиняться взагалі. Землевласники дуже добре знають, що їхні коні не мають жодного шансу проти коней, які належать великим людям, і оскільки вони впевнені, що їх поб’ють, вони нарешті втомляться від імітаційного змагання. Графиня Воронзова мала б усвідомити, що ці перегони — не просто розвага, а започатковані вони з метою заохочення вдосконалення породи коней.
Після перегонів був урочистий обід у генерального коменданта, на якому були присутні всі чини і мода, що зібралися тоді в Херсоні. Саме під час цього обіду я вперше звернув увагу на звичай росіян розміщувати кавалерів з одного боку столу, а дам з іншого, звичай непривабливий і шкідливий для розмови. В Одесі вона майже вийшла з ужитку, як і всі інші національні практики; але в провінційних містах досі вважалося б смертельною образою для леді допомагати їй після джентльмена, і, безсумнівно, щоб уникнути такого порушення ввічливості, дами вишиковуються в один ряд.