Цього ранку я здійснив свою першу прогулянку на спині верблюда, і я поклявся, що це має бути останньою. Однозначно верблюд є найогиднішим чотирилапим у світі. Від того моменту, як ви сідаєте на верх і до того, як спускаєтеся з цього смертоносного окуня, вам доводиться терпіти безперервну серію поштовхів, настільки сильних і раптових, що кожен суглоб у вашому тілі здається вивихнутим. Тепер я відчував страждання нашого бідолашного драгомана під час його довгої рисі від Гуідука до Каспію. Хоча мій експеримент обмежувався подорожжю щонайбільше на дві версти, я був зовсім виснажений, коли зліз з коня.
Незабаром після цього я мав нагоду спостерігати цікавий випадок мстивої вдачі цих грубих рисаків. Усім відомо, що верблюд — тварина, що жує, але, мабуть, мало хто знає, що він володіє хитрістю, щоб підпорядкувати своє жуття своїй помсті в дуже надзвичайний і хитромудрий спосіб.
Вранці я помітив, що один із наших погоничів верблюдів був у дуже поганих стосунках зі своїм звіром. Даремно він намагався оволодіти нею суворістю, і, потягнувши шнур, пропущений через його ніздрю; тварина була впертою і щомиті непокірно кидалася на землю. Нарешті калмик, розлючений до нестерпності, скористався загальною зупинкою й зійшов, щоб верблюда стукотіти. Але істота, зневажливо піднявши свою довгу шию, стежила за всіма рухами господаря таким злобним оком, що я був упевнений, що у неї в голові якийсь лихий задум. Він терпляче дочекався, доки калмик опинився перед ним, а потім, відкривши свою велику пащу, випустив заряд пожованої трави, змішаної зі слизом і всякою гидотою, і вдарив бідолашного водія прямо в обличчя. Зовсім неможливо сказати, з яким виглядом задоволеної помсти верблюд знову підняв шию й повертав голову з боку в бік, наче озираючись у пошуках оплесків. Але найбільше мене вразила помірність майстра після такого неподобства. Він дуже холоднокровно витер обличчя, знову сів у сідло й поплескав по шиї свого невихованого тварини, ніби це зіграв самий привітний і невинний фокус, який тільки можна уявити. Відтоді між ними відновилося добре спілкування, і вони мирно бігли разом, не думаючи більше про те, що сталося.