Безсумнівно, шлях для Росії був би значно полегшений як на кандагарському, так і на бухарському напрямках, якби, поступово розширюючи коло своїх завоювань, вона змусила б жителів Хорасану і Туркестану коритися собі. Але на шляху до виконання цього попереднього завдання існують перешкоди, які імперія жодним чином не здатна подолати, і не зможе ще дуже довго. Не кажучи вже про клімат, ґрунт і відстань, усі згадані племена пройняті ненавистю та огидою до Росії, що ще довго зводитиме нанівець задуми царів. Ми часто чуємо про великий вплив петербурзького кабінету в Хіві, Бухарі та Кабулі; але ми вважаємо, що він значно перебільшений, і історія різноманітних московських посольств найвідчутніше це доводить. Чого досягли Негрі та Муравйов у Хіві та Бухарі? Їх обох зустріли з найобразливішою недовірою, не дозволяли підтримувати жодних зносин із тубільцями і стежили за ними з такою суворістю, яку застосовують лише до ворога. Муравйов ледь не поплатився головою за своє посольство. Чи пощастило Росії більше в Кабулі? Ми думаємо, що ні. Віддаленість її володінь може сприяти тому, що її агентів приймуть із певною прихильністю, особливо в той час, коли правитель Кабула наражається на ворожість Англії. Проте не менш вірно й те, що будь-яке серйозне зазіхання Росії на Туркестан і східні області Персії раптово викликало б ворожість афганців та всіх їхніх сусідів. Ми охоче визнаємо, що імперський уряд має змогу своїми порадами та інтригами здійснювати певний вплив у Кабулі на шкоду Англії; але ми категорично заперечуємо, що цей вплив коли-небудь зможе прислужитися поширенню московського панування, оскільки знаємо про сильну й непослабну огиду до Росії, яку відчувають усі жителі Азії.
Огляд Кавказької війни та геополітичне суперництво імперій
сторінка 379/506