Як і всі мешканці величезних рівнин, калмики мають надзвичайно гострий зір. Через годину після заходу сонця вони все ще можуть розрізнити верблюда на відстані трьох миль і більше. Дуже часто, коли я не бачив нічого, крім ледь помітної точки на горизонті, вони чітко розрізняли вершника, озброєного списом і рушницею. Вони також мають надзвичайну здатність прокладати свій шлях бездоріжжям. Не маючи жодної видимої позначки, яка б їх направляла, вони долають сотні миль зі своїми зграями, жодного разу не збиваючись з правильного курсу.
Костюм звичайних калмиків не відзначається якоюсь особливою особливістю, за винятком лише шапки. Він завжди виготовлений з жовтої тканини, оздоблений чорною шкірою ягняти, і його носять представники обох статей. Мені навіть хочеться подумати, що з цим пов’язані якісь забобонні уявлення, бачачи труднощі, які я зазнав, добуваючи його як зразок. Штани широкі та відкриті внизу. Люди в хороших обставинах носять дві довгі туніки, одна з яких зав'язується на талії, але звичайний одяг складається тільки з штанів і куртки зі шкіри з вузькими рукавами. Одяг жінок ми вже описали. Чоловіки голять частину голови, а решту волосся збирають в єдину масу, яка звисає на плечах. Жінки носять дві коси, і це дійсно єдиний видимий критерій їх статі. Князі майже всі прийняли черкеський костюм, або мундир каракульських козаків, до якого й належать деякі з них. Звичайне спорядження - це червоні чоботи на дуже високих підборах і, як правило, занадто короткі. Калмики, як і китайці, дуже захоплюються маленькими ніжками, а оскільки вони постійно сидять на конях, то їх короткі черевики, які були б для нас мучливими, не доставляють їм незручностей. Але вони дуже погані пішоходи; форма їхніх черевиків змушує їх ходити на носках, і вони дуже засмучуються, коли не мають коня, щоб сідлати верхи.
Вони ніколи не вирушали в подорож неозброєними. Зазвичай вони носять поніард і довгу азіатську рушницю, як правило, сірник. Верблюд — це звір, на якому вони зазвичай верхи, керуючи ним за шнурок, пропущений через його ніздрі, що дає їм повний контроль над твариною. Вони давно повністю відмовилися від використання лука та стріл; пістолет, спис і кинджал тепер є їх єдиною зброєю. Кіраси теж стали для них непотрібними. Я бачив кілька чудових екземплярів у принца Тумена, які, здавалося, були перського виробництва і оцінювалися від п’ятдесяти до ста коней. Незважаючи на заповіді буддизму, які забороняють їм вбивати будь-яку тварину, калмики є вправними спортсменами з яструбом і рушницею. Вони майже завжди стріляють у манері старих аркебузирів, спираючи рушницю на довгу вилку, яка грає на осі, закріпленій на кінці ствола.