Усі ці свавільні заходи, яких, зрештою, не можна звинувачувати, природно викликали найбурхливіше невдоволення в Донській країні, і козаки, безсумнівно, завдали б імперії серйозного занепокоєння в разі війни. Уряд не ігнорує цей ворожий характер. Останнім часом воно не сміло довірити козакам справжню артилерію, і полки змушені були вправлятися з дерев'яними гарматами. Певно, що кампанія 1812 року не була б такою згубною для Франції, якби Наполеон подбав про те, щоб розіслати емісарів серед мешканців Дону з обіцянками відновити їх давню політичну конституцію. Я розпитував на цю тему велику кількість військових, і всі одностайно запевняли мене в тому, з якою спритністю козаки приєдналися б тоді до французької армії. Ніщо не може дати уявлення про антипатію, яку вони плекають до своїх господарів; це почуття пронизує всі класи, незважаючи на всі зусилля уряду. Росіяни так зневажають козаків-шляхтичів, що останні, незважаючи на свої еполети та ордени, не можуть не гірко шкодувати про стару республіканську конституцію. Крім того, військова служба настільки обтяжлива, що вона перевіряє всю сільськогосподарську та промислову діяльність; бо слід зауважити, що теперішні козаки далеко не ті грабіжники, якими були в минулі часи. Служба для них є марною справою, і всі вони прагнуть осілого життя, яке дозволило б їм займатися сільськими справами та торгівлею.
Країна донських козаків тепер остаточно російська влада. Там діють усі закони імперії, а адміністративні форми ті самі, під іншими назвами. Проте все ще вільне ставлення козаків досі не дозволяло встановити серед них російських найманих. Тільки за останні три роки уряду вдалося представити себе в Новочеркаську генералом, поставленим на чолі військового штабу країни. Козаки ставляться до цього нововведення неприязно і не шкодують свого нового військового старшини. Сучасна організація донських козаків:
Отаман (locum tenens), який має звання генерал-лейтенанта, є військовим і цивільним головою уряду і водночас президентом різних трибуналів столиці. Оскільки з 1841 року функції віце-президента покладено на згаданого вище генерала штабу, останній фактично є єдиним впливовим органом влади в країні.
Провінція Донських козаків ділиться на сім цивільних і чотири військові округи; суди подібні до судів інших урядів.
Зараз армія нараховує п'ятдесят чотири полки по 850 чоловік кожен (не враховуючи двох полків імператора і великого князя) і дев'ять рот артилерії, кожна з яких має вісім гармат. У 1840 році на військовій службі було двадцять вісім полків, з них п'ятнадцять на Кавказі, з трьома ротами артилерії. У той же час дев'ять інших полків отримали наказ виступити на лінії Кубані.