Нам здається зайвим коментувати цей героїчний бюлетень. Зауважимо лише, що найбільш серйозні втрати, руйнування нової дороги від Кубані, взяття форту Святого Миколая та кількох інших фортів, були повністю забуті в офіційній заяві, і не згадувалися жодні факти, крім тих, які можна було б витлумачити на користь військової слави Росії.
На східному боці гори війна була такою ж згубною для загарбників. Імператорська армія втратила 400 старшин і солдатів і двадцять дев'ять офіцерів у битві при Валріку проти чеченців. Військові колонії на Тереку були атаковані та пограбовані, і коли генерал Головін наприкінці кампанії пішов на свої зимові квартири, він втратив більше трьох чвертей своїх людей.
Велика Кабарда не залишилася байдужим глядачем наступальної ліги, утвореної племенами Кавказу; і коли Росія, розумно підозрюючи неприязне ставлення деяких племен, здійснила збройну розвідку на берегах Лаби, щоб побудувати редути, і таким чином відрізати підкорені племена від інших, генерал знайшов країну, куди б він не просувався, лише пустелею. Усі жителі вже пішли на інший берег Лаби, щоб приєднатися до своїх войовничих сусідів.
З того часу в пресі стало відомо про нові поразки, і, незважаючи на всю таємницю, в яку намагаються загорнути кавказьку війну, правда все-таки виявилася. Останні військові дії Росії були такими ж непродуктивними, як і попередні, і доводять, що змін у воюючих сторонах не відбулося. Таким чином, ми бачимо, що, незважаючи на ресурси імперії та незламну впертість імператора, становище Росії на Кавказі протягом шістдесяти років залишалося досить нерухомим.
Розглядаючи цю довгу низку катастроф і безрезультатних зусиль, ми, природно, змушені запитати, що було причиною цього браку успіху? Ми вже згадували про топографічний характер країни та труднощі, з якими стикається армія загарбників у регіонах, недоступних через долини, і ми надали такі подробиці звичаїв і характеру горян, які можуть дати змогу читачеві уявити впертий і грізний характер їхнього опору. Проте, бачачи абсолютну владу Миколи та велике значення, яке він надає завоюванню Кавказу, важко визнати, що перешкоди, які випливають з природи землі та характеру населення, не могли б бути подолані в настільки обмеженому регіоні, якби не було інших і сильніших причин, які постійно перешкоджали військовим операціям Росії. Ці причини полягають головним чином у жалюгідному стані та будові імперських армій.