Тепер, коли навігація досягла такого дивовижного прогресу, тепер, коли встановлення пароплавів на Євфраті та Червоному морі є вирішеною проблемою, а вартість фрахту морем надзвичайно зменшилася, ми вважаємо, що у Росії більше немає шансу відхилити хід індійської торгівлі та змусити її проходити через її власні домініони. Росія збігається з китайською імперією і здавна мала певний і регулярний зв'язок з нею; і все ж англійцям дуже вигідно продавати в Одесі та на всьому півдні Росії чай, який привозять їм на кораблях, що подвоюють мис Доброї Надії. Очевидно, що Росія в ще гіршому становищі щодо Індії, ніж Китаю. Якби росіяни колись заволоділи Азофським морем, вони, можливо, могли б проникнути до Бухари й Самарканда через річки Сир Дарія (Яксарт) і Аморе Дарія (Окс). Це була одна з грандіозних концепцій Петра Великого. Але неодноразові спроби, які робилися в Хіві, завжди безрезультатні, ясно доводять, що завоювання в цих регіонах нелегкі, і що такі армії, як наші дні, не здатні перетинати степи кіргизів і турків. І як можна було, крім того, встановити такі ж регулярні й дешеві сполучення з Індією через Персію чи Бухару, як ті, які зараз існують морськими? Отже, здається очевидним, що проекти Петра Великого сьогодні стали химеричними і що всі зусилля, які Росія може зробити сама, не зможуть змінити курс індійської торгівлі. Лише в разі тривалої морської війни вона могла сподіватися перенести продукцію Центральної Азії в Чорне море, щоб звідти поширюватися по континентальній Європі. Але, окрім цієї торгівлі, існувала ще величезна сфера роботи: подібно до того, як Ост-Індія стала, з комерційної точки зору, залежністю Великої Британії, так Персія і Туркоманія могли б стати платниками Росії, якби остання, засліплена своїм марнославством і ревнивим честолюбством, не прийняла свою жалюгідну систему заборон і не знищила всю європейську транзитну торгівлю, яка утверджувалася шляхом порти, якими вона володіє на Чорному морі.
Наші факти й цифри чітко довели, що занепад судноплавства на Каспії супроводжував занепад азійської торгівлі; однак важливо дати деяке уявлення про характер і використання суден, які фактично використовувалися на Каспії та Волзі. За характером будови ці посудини поділяються на п'ять класів. Перша складається з кораблів, які без розбору відвідують усі порти Каспійського моря; другі — ті, що курсують тільки в околицях Астрахані; треті — ті, що обмежуються гирлом Волги від Астрахані до моря; четверта — річкові човни, що ніколи не залишають Волги; і п'ята — ті, що належали до перських провінцій.