Інший клас розчівок, позначений татарським словом aslam (перевізник--voiturier), використовується для перевезення господарських посудин, продовольства, деревини та предметів, необхідних для рибальства. Вони курсують до Кисляра [30] і перетинають усі північно-західні частини Каспію, від Волги до Тереку, причому їх основними вантажами є комісаріатські склади для військ у кавказьких провінціях. Вони везуть вино, рис, коньяк «Кисляр», який дуже шанують у країні. Кількість цих розчівок, однак, не перевищує півсотні. Вони можуть здійснити п'ять поїздок на рік.
Ці судна набагато вигідніші для своїх власників, ніж шкути. Насправді це всього лише каботажне судно, і оскільки вони рідко наважуються сховатися від берега, вони набагато менш схильні до аварії. Крім того, крім своїх астраханських вантажів, вони ведуть біржову торгівлю їстівними товарами з кочівниками каспійських берегів. Вони також зайняті в рибальстві Емби та Четчензе, хоча рибалки зазвичай віддають перевагу меншим суднам.
Судна, що курсують в гирлах Волги, деякі з них покриті палубою, деякі відкриті. Перші, які потребують певної сили, перевозять вантажі безпосередньо на борту шкуутів, а другі зупиняються на невеликій відстані від гирла річки. Обидві дійсно легші. Біля гирл Волги, а також у всій північній частині Каспію вода настільки низька, що шкоути змушені виходити в море порожніми з порту Астрахані. Приблизно в двадцяти милях від берега вони приймають половину свого вантажу, який привозять до них у відкритих ліхтерах, і не можуть завершити навантаження, поки не підійдуть до 100 або 120 миль від амбушюру, де їх зустрічають палубні судна, осадка яких не перевищує тринадцяти футів. Запальнички зазвичай належать дрібним капітанам, які отримують від них хороший прибуток; але значна частина з них втрачається щороку.