Історичний огляд калмицького народу

Втечу калмиків пояснювали по-різному. Б. Бергман приписує це виключно мстивості Зебека Дорчі, родича Убачи, який зазнав розчарування у своїй спробі піднятися до суверенної влади. Після безрезультатних спроб при дворі імператриці Єлизавети його все-таки спочатку назвали sargatchi, або радником при дворі його суперника. Імператорський уряд сподівався таким чином приборкати амбіції Убачи, чию владу він обмежив у 1761 році, вирішивши, що саргачі, або члени ханської ради, повинні бути прикріплені до міністерства закордонних справ з річною платнею в 100 рублів. За словами Бергмана, Зебек Дорчі не врахував своєї нової гідності, і, не маючи змоги пробачити Росії за те, що вона не підтримала його претензії, він приєднався до орди з повною рішучістю помститися. Він спонукає калмиків перейти до Китаю, і таким чином позбавить імперію понад 500 000 підданих, а армію — більшої частини найкращої кавалерії, і змусить усі сусідні міста серйозно відчути втрату худоби. Таким, за словами Бергмана, був проект Зебека Дорчі, для реалізації якого він розраховував виключно на природну непостійність калмиків і власні активні інтриги. Це, безсумнівно, був дуже незвичайний план помсти, якому ми навряд чи можемо повірити, незважаючи на твердження Бергмана. Оскільки метою Зебека Дорчі було забезпечити верховну владу, було б безглуздям з його боку вибрати такі засоби. Набагато важливіше було б повідомити проти Оубачи в той момент, коли останній готувався до виходу з Росії. Така послуга мала б свою винагороду, і донощик, безсумнівно, витіснив би свого суперника. Все це пояснення справи, надане Бергманом, не спирається на жодний позитивний факт і може бути вигадане лише людиною, яка пише під російським впливом, і, отже, змушена приховати правду.