Blu42 Media

Суспільні стани в Росії — Дворянство, кріпацтво, корупція та судочинство

сторінка 121/506

Такі соціальні інституції фатально сприяли розпалюванню найрішучої антипатії між старою та новою аристократією; і імператор, природно, надає перевагу і прихильність тим, хто винен йому всім і кого йому нема чого боятися. Таким чином нові дворяни непомітно витіснили старих бояр. Але їхні місця та грошові прибутки природно прив’язують їх до встановленого уряду, і, отже, вони цілком позбавлені будь-яких революційних тенденцій. Їх однаково не люблять стара аристократія, яку вони витіснили, і селяни, яких вони гноблять, їх, крім того, занадто мало, щоб вони могли діяти самостійно; і, на додаток до цього, велике значення, яке надається розрізненню рангів, перешкоджає будь-якому справжньому союзу чи симпатії між членами цієї гілки російського суспільства. Цар, який прекрасно розуміє характер цього органу, цілком усвідомлює його продажність і розбещеність; і якщо він вшановує його своєю особливою прихильністю, то це лише тому, що він знаходить у ньому більш абсолютну та сліпу покору, ніж у старій аристократії, чиї честолюбні прагнення до своїх давніх прерогатив не можуть не суперечити імперській волі. Що стосується будь-яких революцій, які могли б виникнути через невдоволення цим останнім порядком, ми можемо бути впевнені, що вони ніколи не будуть спрямовані проти політичної та моральної системи країни; вони завжди будуть, як і завжди, спрямовані виключно проти особи на чолі уряду. Змови такого роду єдино можливі зараз в Росії; і що доводить цей факт, це безсилля того невдоволення, яке царі викликали з боку старої аристократії, щоразу, коли вони торкалися питання про звільнення кріпаків.

Царі виявляли не меншу спритність, ніж королі Франції, у їхній боротьбі проти аристократії, і їм сприятливіші обставини. Ми бачимо, як російські володарі прагнуть, подібно до Людовіка XI, принизити великих феодалів королівства; але між їхніми відповідними завданнями була така різниця, що французькі дворяни могли виводити війська на територію, і часто це робили, тоді як російські дворяни можуть протидіяти владі свого правителя лише таємними змовами, і їм ніколи не вдасться підбурити своїх селян проти імперської влади.