Одяг жінок схожий на їхні життєві звички, простий і простий. Він незмінно складається з сукні з синьої бавовняної тканини, ліф якої закінчується прямо під пазухою, фартуха з того самого матеріалу та білого коміра з плоским подолом; волосся зачесане назад a la Chinoise, і на ньому сидить маленька чорна шапочка без стрижки, зав'язана під підборіддям. Цей головний убір, який має деяку схожість з ельзаськими жінками, вигідно підкреслює молоде і гарне обличчя, але посилює потворність потворного. Одяг чоловіків такий же, як у німецьких селян, за винятком деяких незначних змін.
Одна страва з м'яса і дві страви з овочів становлять весь обід меноніта; перед кожною людиною за столом стоїть великий келих молока замість вина, вживання якого в їхній секті взагалі заборонено.
У цих колоніях немає звичайних священиків; найстарші та найшановніші члени кожної громади обираються для виконання обов’язків міністерства. Ці старійшини читають Біблію щонеділі, проповідують і виголошують гімни, які співає вся громада.
Меноніти, як правило, добре освічені; але їхня інформація не більше, ніж їх багатство, впливає на патріархальну простоту їхніх звичок. Ми випадково побачили молодого чоловіка, який належав до однієї з найбагатших родин, коли він повертався з тривалого закордонного туру; він побував у Франції, Швейцарії та Німеччині, але все ж із найщирішою готовністю повернувся, щоб розділити сільськогосподарську працю свого батька та своїх братів.
Усі ці німецькі колонії поділяються на дві окремі групи: одна, заснована на правому березі Молошніх Вод [5], складається з вихідців з Бадену та Швабії та включає двадцять три села з 6649 мешканцями; інший, розташований на лівому березі Чорного моря, вздовж маленької річки Йоушендлі, містить сорок три менонітські села. Оскільки остання є, безсумнівно, найважливішою і процвітаючою колонією Південної Росії, ми звернемо свою увагу майже виключно на неї.
Меноніти, названі так за іменем засновника своєї секти, сповідують майже ті ж релігійні принципи, що й анабаптисти у Франції. Спочатку вони виникли в Голландії, мовою якої вони говорять досі, і оселилися наприкінці минулого століття в Північній Пруссії, в околицях Данцига. Приблизно в той час були зроблені спроби примусити їх до військової служби, всупереч їхнім догматам, відбулося перше переселення, і під заступництвом Катерини II була заснована колонія Кортец, нижче катаракту Дніпра. Молошня Вода заснована 1804 р. новою групою емігрантів; воно було значно розширено в 1820 році, і в кінці 1837 року воно охоплювало 100 000 гектарів землі і містило сорок три села з 9561 жителем, у тому числі 984 родинами власників.