Публічність, якої ці дами показово надавали всім своїм діям, не могла не зашкодити лагідним християнським починанням мадам де Крюденер. Княгиню при дворі ненавиділи. Будучи надто вищою за інших, щоб приховувати свої погляди, і славлячись своєю красою, дошкульним розумом та філософськими переконаннями, вона налаштувала проти себе безліч ворогів, які неодмінно скористалися б першою ж нагодою, щоб зашкодити їй перед імператором. Щодо графині Гаше, головної героїні нашої розповіді, то її досить двозначне становище при дворі дало зброю проти неї, коли, раптово вийшовши з глибокого усамітнення, в якому вона жила раніше, вона стала однією з найпалкіших послідовниць мадам де Крюденер. Але перш ніж ми продовжимо, необхідно коротко розповісти про її прибуття до Росії.
За два роки до того періоду, про який я говорю, до Петербурга прибула високопоставлена дама в супроводі численної свити і видалася за одну з жертв французької революції. У цій якості вона була охоче прийнята в столичному суспільстві, і сам імператор Олександр був одним з перших, хто помітив її. Виявилося, що вона прибула останньою з Англії, де знайшла притулок під час революційних негараздів; але мотив, який спонукав її, після такого довгого проживання серед англійців, залишити їхню країну в Росію, залишався непроникною таємницею. Вона завжди виявляла крайню огиду зустрічатися з французькими емігрантами, які проживали в Петербурзі, а ті, зі свого боку, заявляли, що ім'я, яке вона носила, їм зовсім невідоме. Незабаром почали шепотіти, що ця леді була, можливо, видатною особою, яка бажала бути incognita; але як її справжнє ім'я, ніхто не міг сказати, навіть імператор. Дотепність придворних була збита з пантелику високою стриманістю графині, яка завжди вдавалась до цілковитої тиші, коли в розмові згадувалась Франція. Олександр, який завжди хотів оголошувати себе поборником жінок, поважав incognito прекрасної незнайомки з лицарською відданістю і заявив, що будь-яка спроба проникнути в таємницю викличе його вкрай невдоволення. Цього було достатньо, щоб охолодити лихоманку цікавості, яка заразила придворних від першої появи мадам Гуаше; відтоді її ім’я згадувалося лише з обережністю, яка здалася б дуже цікавою для будь-кого, не знайомого з росіянами, і незабаром вона стала чужою при дворі, де з’являлася лише в рідкісних випадках.