Сімферополь — Долина Каролез, княгиня Адель Бей та Мангуп-Кале

Один із моїх друзів із Сімферополя, який напередодні прибув до принцеси, сповістивши про наш прихід, нас прийняв у найблискучішому стилі. Гостинний дім був підготовлений з показовістю, яку східняки люблять виявляти на всі випадки життя. Коли ми зійшли з коней, у вестибюлі вишикувалася подвійна шеренга слуг різного віку; і один із найстаріших і найрозкішніше вбраних запровадив нас до салону, облаштованого за східною модою, з весело розмальованими стінами та червоними шовковими диванами, які нагадували нам чудові кімнати в палаці ханів. Син княгині, дванадцятилітній хлопчик, який добре говорив по-російськи, прив’язувався до нас, послужливо перекладав наші накази слугам і піклувався про те, щоб ми нічого не потребували. Я дав йому свого листа, який він негайно відніс своїй матері, а незабаром після цього він прийшов і сказав мені, на моє велике задоволення, що вона прийме мене, коли закінчить свій туалет. У нетерпленні моєї цікавості я тепер рахував кожну хвилину, аж поки офіцер, а за ним стара жінка в покривалі, не прийшов, щоб ввести мене в таємничий палац, якого я досі бачив лише високу зовнішню стіну.