Чи варто дивуватися, що з такою військовою адміністрацією Росія не просувається на Кавказі? Чого можна очікувати від армій, у яких нестача всього необхідного і повна зневага до життя людей є розпорядком дня? Дивізії і полки на Кавказі знаходяться в стані постійної дезорганізації, а мужність і активність військ зовсім падає під впливом хвороб, якими вони безупинно косяться. Потрібна вся сила дисципліни, все стоїчне самозречення солдата і, перш за все, постійне оновлення гарнізонів, щоб перешкодити вигнанню росіян з усіх їхніх позицій.
«Люди часто з подивом запитують, чому Росія не виводить на поле бою одразу 200 000 або навіть 300 000 чоловік. Ми вже навели достатньо докладних відомостей про топографію Кавказу, щоб кожен міг відразу зрозуміти, як важко використовувати великі армії в таких недоступних і так чудово захищених природою краях. З іншого боку, не слід забувати, що офіційна чисельність Кавказької армії завжди становить щонайменше 160 000 чоловік. Її реальна чисельність, щоправда, дуже рідко перевищує 80 000; але її частка в загальній кількості імперських військ, на які виділяється платня, ніби вони повністю укомплектовані, залишається незмінною, і за нинішніх обставин неможливо, щоб уряд збільшив чисельність своїх військ без серйозного погіршення і без того скрутного стану фінансів. Інше міркування, що має ще більшу вагу, полягає в тому, що пересування великих армій супроводжуються в Росії надзвичайними труднощами, до ступеня, невідомого в жодній іншій країні Європи. У всіх дискусіях, що ведуться щодо війни на Кавказі, ніколи не бралися до уваги величезні труднощі транспортування людей, військових запасів і провіанту, і люди завжди міркували так, ніби Кавказ розташований у самому центрі володінь царя. Досить поглянути на карту Росії, щоб побачити, що ці гори, які лежать на найпівденнішому краю імперії, відокремлені справжніми пустелями від великих центрів російського населення, і що для того, аби дістатися до берегів Кубані від найближчих губерній, де набирають війська, вони повинні пройти понад 150 льє краєм, населеним козаками та калмиками, де природа ґрунту і жителів унеможливлює будь-яке розквартирування резервів.»