З деяких розрізнених подробиць, які ми вже навели, читач може припустити, що населення Бессарабії надзвичайно змішане. Серед мешканців Буджака є великороси, козаки, німці, болгари, швейцарські виноградарі, цигани, грецькі та вірменські купці. Північна частина провінції, навпаки, зайнята майже виключно молдаванами, села яких простягаються навіть уздовж Дністра до околиць Аккермана. Євреїв багато в північній частині; їх дуже мало в містах Буджіака; не враховуючи їх, населення Бессарабії можна розділити на чотири великі класи: дворян, вільних селян, які володіють землями, щойно звільнених селян і циган. Дворяни складаються з давньої молдавської аристократії, державних чиновників, відставних офіцерів і великої кількості росіян, які стали землевласниками в краї. До цього класу треба приєднати Мазилів, які є нащадками давніх бояр, але яких війна і численні революції, що спустошили край, довели до безглуздості. Вони становлять тепер проміжний клас між новими дворянами і селянством і відрізняються від аристократії лише тим, що не беруть участі у виборах дворянських суддів і маршалків. Вільні селяни — це ті, хто, звільнившись у більш-менш віддалені часи, володіють землями і не залежать ні від великих поміщиків, ні від корони, хоча підлягають звичайним поборам і панщині. Нововизволені селяни складаються з тих, які за договором або угодою поселені на землях, що належать особам або короні; вони становлять більшість населення. На богемців досі діють закони рабства. Деякі з них, у кількості 900 сімей, належать короні, а решта — молдавським поміщикам, які зазвичай наймають їх як слуг, робітників і музикантів.
У Бессарабії, як і в усій Росії та Дунайських князівствах, нове покоління дворян повністю відмовилося від колишніх звичок. Вони, звісно, перейняли пряме пальто, штани, краватку та весь інший наш західний костюм; в їх зовнішньому вигляді немає нічого вражаючого. Старі бояри одні тримаються своїх предківських звичаїв; широкий диван, люльки, кава, долчес і кейф після обіду для них не обійтися; а для деяких із них миття голови — це приємна необхідність. Я знаю одного дворянина, який не може заснути, не потерши ноги богемою. Але що понад усе вражає і радує кожного незнайомця, особливо француза, так це гаряча і сердечна гостинність і доброта, які він зустрічає в кожному молдавському домі. Можна скрізь зустріти людей, які щиро співчувають усьому великому й корисному для людства, створеному нашою цивілізацією та нашими зусиллями в ці останні часи. Варто лише шкодувати, що ці блискучі якості часто заплямовані корупцією, яку адміністративна продажність і ненажерливість, супроводжуючись тривалими військовими окупаціями, непомітно поширили серед усіх класів населення.