Територія Калмука значно скоротилася після відходу Оубачи; тепер вона охоплює лише невелику частину країни на лівому березі Волги, а хирги з внутрішньої орди тепер займають степи між Уралом і Волгою. Сучасні межі європейської Калмуччини проходять на півночі і сході, Волга до широти 48 град.; лінія, проведена від цієї точки до гирла Волги, паралельна течії річки, і на відстані від нього близько сорока миль; і, нарешті, Каспійське море аж до Куми. На півдні кордоном є Кума та лінія, проведена від цієї річки, нижче Володимирофки, до верхньої частини течії Кугулча. Єгорлик і лінія, що проходить через витоки різних річок, що впадають у Дон, утворюють кордон на заході.
Вся частина степів, розташована між Волгою, кордоном Саратофського уряду і країни Донських козаків, і 46-м градусом північної широти, утворює літні табори наступних улів: Каракусофського, Яндікофського, Великого Дербету, що належать князю Отширу Капшукову; Малий Дербет, що належить князю Тондудофу, і Ікицокоурофський, який тепер залишився без власника; її князь помер бездітним, і невідомо, кому дістанеться його спадок.
Вся територія охоплює близько 4 105 424 га землі; 40 000 було відірвано від нього в 1838 році князем Тондудовим і подаровано козакам, у відповідь на прояв великодушності корона присвоїла йому чин капітана. З цього приводу він влаштував чудовий бал в Астрахані, який коштував понад 15 000 рублів. Ми бачили його в тому місті на губернаторських вечірках, де він мав дуже бідну фігуру; але він найбагатший з усіх калмицьких князів, бо має 4500 наметів, а доходи його становлять, кажуть, понад 200 000 рублів.
Калмики займають всього 10 297 587 гектарів землі, з них 8 599 415 в Астрахані, а 1 598 172 в Кавказі. Ці цифри, які не можуть бути математично точними, є результатом моїх власних спостережень і тверджень калмиків у порівнянні з деякими дослідженнями, зробленими за наказом адміністративного комітету.