Одеса майже не має стосунків із частиною Чорноморського узбережжя, підвладною султану, але вона часто постачає вантажі для берегів Дунаю на судна з осадкою не більше дванадцяти футів. Ці судна зазвичай прямують до Галаца та Ібраїли. Ті, у кого немає зворотного вантажу, торкніться Тултча та Ізакча, щоб взяти дрова; інші відправляють вантажі в Галац та Ібраїла для Константинополя та Середземного моря. Хороші ціни на фрахт, як правило, купуються на Дунаї, особливо в останні роки. Розвиток сільського господарства у князівствах і можливості, які зустрічаються в їхніх портах, приваблюють іноземних капітанів, і багато з них повністю залишили Одесу заради Галаца.
Державне постачання, війна на Кавказі та приватні спекуляції також дають можливість використовувати деяку кількість суден між Одесою та російськими провінціями Чорного та Азовського морів. Ціни фрахту в цих випадках залежать від більшого чи меншого попиту, але вони завжди тримаються дуже низькими через конкуренцію херсонських лодок (великих каботажних суден). Ці лодки курсують за дуже низькою ціною, але вони наражаються на ризики, які повинні зробити їх менш затребуваними, ніж краще побудовані та керовані судна. Перехід від Одеси до Таганрока виснажливий і дорогий, перш за все для суден, які повинні супроводжуватися ліхтерами, щоб пройти через Керченську протоку, де вода низька, і повинні потім стати на якір у Таганрокських дорогах, на відстані десяти від берега. Ми можемо з упевненістю оцінити рейс між Таганроком і Одесою в обидві сторони в два місяці.
Таким чином, навігація навряд чи є більш успішною, ніж сама торгівля. Якщо він досі зберіг частину своєї діяльності, то це слід пояснити великою кількістю суден, що належать до Середземного моря, впливом минулого періоду, який приносив прибутки, і комерційної рутини. Тим не менш, поступово відбувається революція, і вже багато суден, які раніше відвідували російські порти, знайшли можливість вигідно зайнятися на океані. Ми знаходимо їхні імена, згадувані в іноземних журналах, у морській розвідці з Америки та Індії, і цілком ймовірно, що вони досягають там такого ж успіху, як і інші, які ще не вирішили відвідати узбережжя Південної Росії.