На жаль, для нас це був найнебезпечніший сезон для подорожей по Росії. Перший сніг, недостатньо твердий, щоб витримати сани, дуже побоюється мандрівників і майже щороку стає причиною багатьох аварій. У цей період вітри також дуже сильні і створюють страшні снігові бурі, які ми вже описали. Це була дуже неприємна перспектива для людей, таких виснажених і втомлених, як ми, постійно боротися зі стихією та іншими перешкодами. Я пам’ятаю, що в цій останній мандрівці наша потреба у відпочинку була настільки гострою, що найбідніший селянин, який сидів біля своєї печі, був для нас предметом заздрості.
Ми ще раз пройшли через усі німецькі колонії, якими я так захоплювався кілька місяців тому. Але приємна травнева зелень зникла під крижаними північними вітрами, і все стало похмурим і тьмяним. Навіть будинки, що вже не блищали на сонці, мали похмурий вигляд, що гармоніював із зів’ялим листям садів. Метель, який спалахнув однієї ночі, змусив нас провести два дні в німецькому селі, в будинку гідної старої прусської пари. Дружина втратила можливість користуватися одним боком і не могла встати зі свого крісла, але її чоловік забезпечив її місце в усіх домашніх турботах з умінням, яке нас здивувало. Як і в усіх німецьких будинках, головна кімната була прикрашена гарною порцеляновою піччю та великим ліжком, яке наші господарі наполягали на тому, щоб віддати нам. З ранку до вечора чоловік, якому допомагала кремезна служниця, докладав усіх своїх кулінарних здібностей для нашого блага. Весь день до обіду був накритий стіл з кавою, тістечками, пляшками вина, шинкою та іншими апетитними продуктами.
Я вважаю, що немає нічого приємнішого в подорожі, ніж спостерігати за процесом дещо сільської кухні. У таких випадках усі чудеса мистецтва Кареме меркнуть перед двома-трьома простими стравами, приготованими на власних очах. Вухо приємно тріскотить мелодія сковороди, запах доброго збуджує бажання й активізує уяву, а самі передмови такі приємні, що мандрівник не проміняє їх ні на найрозкішніший у світі бенкет.