Які ми можемо зробити висновок, які долі чекають російське дворянство і яку роль воно відіграє в майбутній історії країни? Нам здається, що вона має мало властивої сили та життєздатності, і ми сумніваємося, що від неї можна очікувати радикального переродження імперії. Вплив Європи був для неї фатальним. Вона прагнула надто швидко асимілюватися з нашою сучасною цивілізацією і надто раптово поставити себе на один рівень з націями Заходу. Його зусилля неминуче призвели лише до корупції та деморалізації, які, руйнуючи країну, позбавили її будь-якої природної сили, якою вона колись володіла.
Без сумніву, в Росії, як і скрізь, є люди шляхетних і патріотичних почуттів, які відчувають живий інтерес до величі і майбутніх доль своєї батьківщини; але вони, можливо, прихильні до помилкового курсу; і слід побоюватися, що, прийнявши наші ліберальні принципи в повному обсязі та намагаючись застосувати їх у себе вдома, вони завдадуть ще більше лиха, ніж уперті консерватори, які терплять, що їх пасивно несе плин часу та обставин.
Отже, вивчивши вплив європейської цивілізації на Росію, ми цілком готові зрозуміти зусилля, які докладає імператор Микола, щоб якомога більше ізолювати свою імперію та відновити її первісну народність. Зневірившись у долях своєї аристократії, він, безсумнівно, бажає зберегти середній клас (розвиток якого рано чи пізно буде непомильним) від скелі, на якій колишній клас розбив свої надії. І точно не серед кількох тисяч дворян він може сподіватися знайти достатні елементи величі та процвітання для теперішнього та майбутнього.
За дворянами йдуть купці та міщани, яких нараховується приблизно півтора мільйона, і тепер вони становлять перше ядро середнього класу. Вони повністю захоплені комерцією та своїми грошовими інтересами. Серед них є дуже заможні чоловіки, яким дозволено виконувати необразливі функції мерів у містах. Дворянство висловлює майже таку ж презирство до цього класу, як і до рабів, і не шкодує щодо нього несправедливості та здирства. Але російський купець - найспокійніша і найтерпеливіша істота, яку тільки можна собі уявити, і в порівнянні з рабством і сумним станом солдата він вважає свою долю самим ідеалом щастя. Аж до правління Івана IV купці користувалися в Росії досить великими привілеями. Вони, правда, були поставлені нижче найнижчого класу дворянства, як і в наші дні; але вони вважалися складовою частиною уряду, скликалися на великі народні збори і голосували на них, як бояри.