Поява цих дам у Криму сколихнула весь півострів. Бажаючи стати прозелітами, їх бачили, як вони працювали у своєму костюмі бегуїна, з хрестом і Євангелієм у руках, над горами та долинами, досліджуючи татарські села, і навіть доносили свій ентузіазм до дивної тривалості проповідування просто неба перед враженими та спантеличеними мусульманами. Але, як і передбачив англійський консул, незважаючи на їхній містичний запал, переконливі голоси й оригінальність підприємливості, наші героїні мало навернулися. Їм вдалося лише зробити себе абсолютно смішними не тільки в очах татар, але й в очах російських дворян з околиць, які замість того, щоб підтримати їхні старання або принаймні віддати їм належне за їхні добрі наміри, вважали їх лише за розумних просвітлених, здатних щонайбільше катехизувати маленьких дітей. Поліція теж завжди спонукає бути на сполох, і, крім того, отримавши особливі вказівки щодо цих жінок, невдовзі кинула перешкоди на шляху всіх їхніх зусиль, так що ледве минуло два місяці, як вони були змушені відмовитися від своїх мандрівок, своїх проповідей і всіх прекрасних мрій, яким вони віддалися під час своєї довгої та болісної подорожі. Болючим приниженням було для них зректися надії посадити нову Фіваїду в горах Криму. Пані де Крюденер не могла винести втрати своїх ілюзій; її здоров'я, вже підірване багатьма роками подвижницького життя, швидко погіршувалося, і протягом року з часу її прибуття на півострів не залишалося жодної надії на порятунок її життя. Вона померла в 1823 році на руках у своєї доньки, баронеси Беркгейм, яка кілька років проживала на південному узбережжі, і отримала багато документів про останню частину життя, такого багатого на романтичні події: але, на жаль, цим документам не судилося побачити світ.
Принцеса Галліцін, чиї релігійні почуття були, мабуть, менш щирими, після того, як оселилася у своїй чудовій віллі на узбережжі, більше не думала про навернення. Назавжди скинувши грубий мантій beguine, вона прийняла не менш ексцентричний костюм, який зберегла до самої смерті. Це була амазонська спідниця з суконним жилетом чоловічого крою. Доповнювала її вбрання польська шапка, оброблена хутром, що добре відповідало оригінальному характеру княгині. Саме в цьому вбранні вона зображена на кількох портретах, які ще можна побачити на її віллі в Корейсі.