Перси, як і індійці, поступово залишають Астрахань. Заборонна система Росії знищила всі їхні комерційні ресурси, і тепер лише кілька сотень із них, здебільшого ув’язнених безгрошів’ям, знаходяться в їхній усиновленій країні, зайняті в дрібній торгівлі. Ми обійшли величезні перські хани Астрахані, але не побачили жодної з тих чудових речей, якими їх раніше так славили. Складські приміщення порожні, і мандрівник із великими труднощами час від часу може дістати кашемір, шовковисту термаламу чи будь-який інший із тих азійських виробів, які так збуджують нашу цікавість і які раніше були джерелом процвітання міста.
Астрахань кілька років мав лазарет в гирлі Волги в сімдесяти п'яти верстах від її стін. Історія цього закладу досить цікава. Перш ніж його побудували на місці, яке зараз займає, будівництво значною мірою велося в двох інших місцях, які були поступово залишені як непридатні. Лише після того, як було витрачено багато часу та грошей, інженер звернув увагу на маленький острівець, надзвичайно добре пристосований для цілей, і на якому нарешті було споруджено лазарет. Кілька років по тому в міському архіві була знайдена рукописна записка, залишена Петром Першим при його від'їзді з Астрахані, в якій він згадував, що саме той острів також підходить для місця лазарету. Один погляд дозволив цареві зрозуміти важливість місцевості, яку багато інженерних комісій виявили лише після багаторазових пошуків.