Ми мало що можемо сказати про освіту калмиків. Лише їхні князі та священики можуть похвалитися певною вченістю, але вона полягає лише у знанні їхніх релігійних творів. Маса людей плазує в повному невігластві. Тим не менш, на початку сімнадцятого століття серед племен відбувся дуже помітний інтелектуальний рух, у цей період Зайя Пандіті, один із їхніх верховних жерців, винайшов новий алфавіт і збагатив стару монгольську мову багатьма турецькими елементами. У зв’язку з цим калмицька нація мала власну літературу, і незабаром, під впливом своїх численних традицій та своїх історичних, священних і політичних книг, вона виявила всі зародки повної надії цивілізації, що зароджується; у ті часи також не було рідкістю серед аристократії знайти людей із значним талантом. Але еміграція Оубачи зруйнувала всі ці справедливі надії. Книги всі винесли втікачі; старі традиції, такі потужні серед азіатських народів, поступово вимерли, природний зв’язок, який зв’язував різноманітні орди, було розірвано, і калмики, що залишилися в Європі, скоро повернулися до свого старого варварського стану.
Примітки автора:
[47] Імператор приєднується до записки: «Народ Торґутів прибув до Ілі в повній бідності без продовольства та одягу. Я передбачив це і наказав Чоухеде та іншим зібрати необхідні продукти всіх видів, щоб вони могли бути негайно підтримані. Це було зроблено. Землі були розділені, і кожній родині було призначено достатню частину для Кожна особа отримувала тканину для одягу, річний запас зерна, домашнє начиння та інші необхідні речі, і, крім усього цього, кілька унцій срібла, щоб забезпечити себе тим, що могло бути забутим, їм вказували на певні родючі місця на пасовищах, і їм давали волів, овець тощо, щоб потім вони могли працювати для себе. прожиток і добробут».