Торгівля Чорного моря — Митні заборони та одеська комерція

На чому ж тоді трималася діяльність Одеського банку? Скоріше ми схильні думати про фіктивну, ніж про реальну комерцію. З моменту свого заснування банк, сильний своїми привілеями, вважав, що він обслуговує торгівлю, заохочуючи знижки; і можливості, які він надавав, спонукали багатьох людей скористатися цим засобом кредитування. Кожен одесит знає, скільки лиха сталося через це. Припустімо, що купець бажає зробити спекуляцію, купити, наприклад, корабель пшениці на суму 12 000_l.; якщо він мав лише 80 000 або 100 000 карбованців капіталу, він отримав індосамент одного або кількох своїх друзів, і банк негайно видав йому всю необхідну суму через три місяці. Тому купець був змушений якнайшвидше розпоряджатися своїм товаром, щоб виконати свої зобов’язання з банком: його операції були забиті та збентежені, і побоюючись, щоб він не втягнув своїх друзів, він, мабуть, часто зазнавав великих збитків, і після кількох подібних спекуляцій його крах та крах його друзів були неминучими. Такою була доля багатьох купців через нещасливу легкість, яку вони виявили в отриманні грошей. Банк повинен був знати, що замість справжніх комерційних векселів він дисконтував лише папери про розміщення, і що існує величезна різниця між дисконтом за реалізацію фактично зробленого бізнесу та дисконтом за реалізацію бізнесу, який ще належить зробити. Безсумнівно, банк мав би змінити свою систему, побачивши, до яких негараздів це призвело; але він зберігся у своєму початковому курсі, і якби він відмовився від нього без радикальної зміни інституцій, діяльність закладу, побудованого в таких величезних масштабах, стала б зовсім незначною.