Усі члени духовенства будь-якого рангу приймають обітниці цнотливості, яких вони далекі від дотримання; бо мало є священиків, які б не вдавалися до незаконних стосунків із заміжніми жінками. Бідолашний чоловік робить усе можливе, щоб запобігти цьому, але коли він виявляє реальне існування зла, замість того, щоб обурюватися, він, здається, приймає свою невдачу як честь, такою є його пошана перед духовними настоятелями. Священик, однак, змушений застосувати хитрощі для потурання своїй пристрасті. Преподобний зазвичай йде вночі і штовхає в кибитку жінку, на яку впав його вибір; після чого вона вдає, що вірить, що якась тварина тиняється, встає, бере палицю і виходить, щоб її відігнати. Тоді священик тікає з нею, а чоловік нічого не підозрює. Князі поділяють ці привілеї зі священиками, тільки вони ведуть справи з вищої руки. Коли жінка вражає їхню уяву, вони заволодівають нею без церемоній і відсилають назад, коли втомлюються від її товариства. Що стосується чоловіка, то його відставка за таких обставин майже завжди є показовою. Він також знає, що відтепер він може розраховувати на заступництво закоханого принца і безкарно здійснювати різноманітні гріхи на його основі. Така ж шлюбна політика щодо священиків. Отже, Паллада помиляється, дивуючись тому факту, що Калмуцьке пекло не передбачає покарання за гріх розпусти. Це упущення робить честь лукавій мудрості ламітських священиків і доводить, наскільки вони не довіряють власній чесноті. Оскільки шлюб їм заборонений, вони більш схильні до гріха таким чином, і тому було б нерозумно, щоб у релігійній системі, створеній ними самими, вони накладали покарання на власні душі.
Ми вже описували парадний одяг священиків, їх звичайний костюм складається з широкої туніки з рукавами і плоскої широкополої капелюхи з тканини. Жовтий і червоний - їхні улюблені кольори.