Коли росіяни заволоділи, ногайці, багато племен яких перед тим емігрували, повністю покинули свої старі володіння і відійшли за Дунай, і таким чином у Бессарабії залишилося тільки молдавське населення, яке було греками-християнами, як і росіяни. Поведінка уряду щодо бессарабців спочатку була максимально поступливою і ліберальною. Їм було дано офіційні зобов’язання, що вони повинні зберегти свою власну мову, закони, трибунали та всілякі адміністративні форми. Губернатори країни обиралися з числа місцевих жителів, і провінція залишалася в повному обсязі своїх комерційних імунітетів і виборчих прав, які були великою основою її сільськогосподарського процвітання. Але ці цінні привілеї незабаром викликали заздрість; стара адміністрація впала в дискредитацію через свої власні нерозсудливі претензії, а може, також і внаслідок політичних інтриг проти неї, і стала піддаватися безупинній ворожнечі навіть бояр. Обурення було настільки великим, що імператор Олександр, бажаючи задовольнити населення, вирішив створити нову конституцію, яка б більше відповідала звичаям, потребам і стану цивілізації країни.
Для складання цієї конституції була призначена комісія з двадцяти восьми осіб, серед яких видним був М. Пронькул, один із найвидатніших бояр країни. Він мав головну роль у створенні конституції, і він сприяв прийняттю її найбільш ліберальних статей, безсумнівно, з дуже похвальним духом і великою кмітливістю, але аж ніяк не з справедливим розпізнаванням стану речей. Як тільки комісія виконала своє завдання, Олександр відвідав Бессарабію в 1818 році, і був зустрінутий з найщирішою радістю та найрозкішнішою радістю. Він отримав від провінції національний подарунок у вигляді 5000 коней і був дуже вражений процвітанням і невичерпними ресурсами свого нового завоювання. Було природно бажано скористатися можливістю його присутності для ратифікації нової конституції; але цього не можна було прийняти так легко, оскільки це ставило під сумнів принцип політичної єдності імперії. Олександру було справедливо представлено, що було б необачно й неполітично дати остаточну й рішучу санкцію системі, справжню цінність і придатність якої може виявити лише час. Імператор поступився цим міркуванням і просто наказав ввести в дію конституцію без шкоди для майбутнього.