Бессарабець нижчого стану за своєю природою хлібороб; він дуже рідко займається торгівлею. Щоб дізнатися його справжню цінність, його треба побачити в глибині країни, далеко від міст. Молдавський селянин хоробрий, веселий, гостинний; він із задоволенням приймає незнайомця і взагалі соромиться отримати від нього найменший подарунок. Росіяни звинувачують його в надмірній лінощі, але звинувачення видається безпідставним. Справді, молдавський селянин рідко думає про накопичення грошей, але він завжди працює із завзяттям, доки не досягне того становища, до якого прагнув, того комфорту, до якого він прагнув; і, насправді, лише після виконання своїх бажань він стає ледачим, і його зусилля, як правило, обмежуються придбанням для сім’ї кількох мішків кукурудзи, необхідних для її існування. Але збільште його бажання, зробіть так, щоб він зрозумів, що існують інші насолоди, окрім тих, якими він займається так дешево, і ви безпомилково побачите, як він позбудеться своєї природної апатії та підніметься до рівня нових ідей, які він прийняв.
Найчарівніше в молдавських селах - це надзвичайна чистота будинків, які зазвичай оточені садами та квітучими садами. Увійшовши в лісову оселю, ви майже завжди знайдете маленьку ідеально чисту кімнату, вмебльовану ліжком і широкими дерев’яними диванами, покритими товстими вовняними речами. Яскраві різнокольорові килими, купи подушок з ажурною вишивкою, довгі червоні та сині серветки, часто переплетені золотими та срібними нитками, є обов’язковими речами в кожному домі та становлять основну частину посагу молодих жінок.
Загалом жінки мало беруть участь у польових роботах, але вони надзвичайно працьовиті господині. Усі вони спритні ткачі, виявляють велике мистецтво та смак у виготовленні килимів, предметів одягу та полотна. Велика мета рівняння серед жінок кожного села — мати найохайніший і найзручніший дім, якнайкраще забезпечений білизною та домашнім начинням.
Такою була Бессарабія, коли я її детально оглянув, повертаючись із моїх довгих мандрів по прикаспійських степах. Другий раз я відвідав його, коли збирався покинути Росію в князівства Дунаю; і коли я перетнув Прут, я не міг не повторити своїх щирих молитов про те, щоб невичерпні ресурси цієї провінції нарешті були належним чином оцінені та щоб могли бути вжиті ефективні заходи, щоб покласти край тій млості й депресії, в яких вона потонула стільки років.
Примітки автора: