За нинішнього стану речей непросто передбачити подальшу долю кримського виноробства. Зі свого боку ми повністю переконані, що у Франції немає жодної конкуренції з боку цих регіонів. Незалежно від того, чи зосереджено вирощування виноградної лози в долинах чи на схилах пагорбів, ми не думаємо, що урожай зможе коли-небудь конкурувати з нашим. Було дуже справедливо зауважено, що всюди, де виноградна лоза й олива ростуть разом, вина не можуть мати такої вишуканості й того букету, які властиві лише нашому помірному клімату. Проте ми вважаємо, що якби вина Архіпелагу були піддані вищим митам, якби транспортні засоби були більш легкими, а культивація була б надана більш відкритим схилам пагорбів, які простягаються на схід від Таврійського ланцюга, Крим незабаром міг би задовольнити попит усієї імперії на прості сорти вина, і результат, можливо, був би надзвичайно вигідним у зменшенні зловмисного використання вина. палкі духи. Така зміна, очевидно, не завдала б шкоди французькій торгівлі, яка відправляє на південь Росії тільки вина першої якості.
Відповідно до звіту, надрукованого в російських журналах за 1834 рік і цитованого М. Дюбуа, 7 100 000 саджанців винограду, що містилися в тому році на старих і нових плантаціях, були розподілені таким чином:
Південно-західне узбережжя Криму 1 600 000 Судак і південно-східне узбережжя 2 000 000 Долина Катч 2 000 000 "Альма 500 000" Белек 500 000 Німецькі колонії 500 000
Урожай вина 1832 року становив 32 307 гектолітрів, з яких 1694 були вироблені на південно-західному узбережжі, 6050 — на Судаку та 7865 — на долині Катч.
З того часу плантації значно збільшилися; однак ми не ризикнемо прийняти за достовірні такі статистичні дані річного виробництва Криму, надані нам поміщиками в 1840 році:
Долина Судак 80 000 Ведро 9 760 гектолітрів Південне узбережжя 120 000 " 14 640 " Північні долини 750 000 " 91 500 "
Про інші галузі сільського господарства ми не маємо багато сказати; всі вони в найжалюгіднішому стані. Чудові ліси, що дають таку кількість деревини, що раніше вдягали гори, швидко зникають. Розведення верблюдів, яке раніше було дуже продуктивним для рівнинних татар, поступилося місцем в'язким стадам мериносів. Найродючіші долини знаходяться в тому самому стані спустошення, в якому їх залишили великі лиха наприкінці минулого століття, і зараз півострів ледве виробляє кукурудзи, достатньої для власного споживання. Тільки садівництво досягло реального прогресу. Деякі іноземці з користю практикують це в північних долинах, які протягом багатьох років користувалися привілеєм постачати всі фрукти, що використовуються на столах Москви та Санкт-Петербурга.