Однак у Судаку, як нам здається, це лихо можна віднести виключно до неправильної поведінки влади. Ми вже зазначали, що старовинні спекуляції в Судаку спочатку були набагато більш успішними, ніж у південного узбережжя. Розташування долини, яка є дуже легкодоступною для північного транспорту, і рішуча перевага німецьких колоністів білим винам протягом багатьох років підтримували прекрасну рівнину Солдайя в процвітаючому, якщо не в розкішному стані. Але, на жаль, ця західна частина узбережжя не перебувала в регіоні, який генерал-губернатор і великі землевласники взяли під свій особливий захист, Судак була повністю віддана на відкуп; її дороги залишилися без ремонту, а місцева адміністрація не вжила жодних заходів для збереження порядку та безпеки людей. Коли я відвідав узбережжя в 1840 році, дороги цього району були в жалюгідному стані [82] вони були всіяні уламками возів і бочок; у моїй присутності загинув німецький візник, який розбився у вагоні; злодійство та грабіж були нормою дня в долині, і власники могли зберегти свої рухомі речі, лише пильно стежачи за ними вдень і вночі.
Наслідки цієї винної недбалості можна легко уявити. З кожним роком кількість покупців зменшувалася, вина втрачали свою цінність, а нещасні власники з великими запасами були доведені до великої бідності. Під тиском лиха були прийняті всілякі способи; вина перетворили на оцет, але спекуляція знову зазнала невдачі через відсутність ринку. Ми щиро бажаємо, щоб наші розумні зауваження на користь Судака дійшли до імперського уряду, щоб можна було вжити ефективних заходів для відродження великого природного багатства цієї чудової долини. Нам не відомі наміри нинішнього міністра фінансів, але можна сподіватися, що він не буде дотримуватись вузьких поглядів свого попередника. Граф Канкріні був фанатичним прихильником споживання іноземних вин і водночас оголошеним ворогом домашнього вирощування, яке, на його думку, завдавало найбільшої шкоди митним доходам імперії.