Кілька причин сприяли таким сумним результатам. Південне узбережжя, як ми вже сказали, складається з довгої вузької смуги глинистих сланців і детриту з дуже крутим нахилом, яка по всій своїй довжині перекривається високими скелями з юрського вапняку. Внаслідок цих топографічних умов спека влітку дуже велика; ґрунт, у якому немає водотоків, швидко висихає, а багато ярів, якими він перетинається, повністю позбавляють його будь-якої невеликої кількості вологи, яка може залишитися в ньому. Нестача дощів посилює ці недоліки, так що рослини винограду, закуплені з-за кордону, швидко вироджуються; оскільки виноград не може дозріти раніше осені, вино сильно втрачає в якості; і, крім того, кількість далеко не в достатку, пропорційно розміру землі. Ці обставини в поєднанні з тими, що викликані бажанням піднести кримські вина в громадській думці, розпалюють як претензії власників, так і байдужість купців, які ніколи не змогли б розпорядитися прибережним вином за високими цінами, які за нього вимагали. Пізніше їх було значно зменшено, але недостатньо, щоб справити будь-який ефект. Що б не було сказано протилежне, безперечно, що вина південного Криму ніколи не витримають жодного порівняння з винами Франції чи Рейну; тому вони й надалі мали низьку репутацію, а внутрішні купці все ще вважали більш вигідним робити покупки в північних долинах, до яких було легко дістатися, і де вино було незрівнянно дешевшим. Тому, незважаючи на всі свої зусилля, винороби південного узбережжя не змогли знайти ринок для своєї продукції і були змушені споживати основну частину її самостійно.
Можливо, викликає здивування те, що не було зроблено жодної спроби уникнути труднощів сухопутних перевезень шляхом пошуку виходів морем і пошуку клієнтів у великих морських містах Росії. Але, на жаль, між Росією та Грецією існує давній договір, якого царі, безсумнівно, з політичних міркувань, наполегливо дотримуються релігійно, і згідно з яким грецькі вина в імперських портах надходять майже без мита. Той, хто знає про величезну кількість і неймовірну дешевизну вин Архіпелагу, а також про чудові можливості, які вони надають для змішування та фальсифікації, легко усвідомить, що за такої конкуренції продаж кримських вин став абсолютно неможливим. Якщо культура виноградної лози в Криму була викликана заохоченнями з боку уряду, то поміщики були сильно обдурені. Але, як ми пояснимо згодом, міністерство, здається, ніколи не дивилося прихильно на цю галузь промисловості, і виноградарі мають лише власну надзвичайну нестачу передбачливості, щоб звинуватити у всіх лихах, які їх спіткали.