У 1783 році Сахем Герай зрікся престолу на користь імператриці Катерини II, і королівство татар, виснажене широкими еміграціями і кривавими повстаннями, остаточно припинило своє існування; а потім швидко зникли останні елементи процвітання землі, яку так часто спустошували і яка завжди виходила переможцем із своїх лих. До цього періоду, у 1778 році, нестримне російське командування вирішило емігрувати всі грецькі та вірменські родини півострова, а землеробське та торгове населення добровільно покинуло, як Росія прикидається, родючі регіони та сприятливий клімат, щоб оселитися в диких степах Дону та Азовського моря. Приблизно в цей же період і під тим же впливом почалася еміграція татар і ногайців, частина з яких пішла до Туреччини, інші приєдналися до горців Кавказу. Російська окупація прискорила цей згубний рух, і в день, коли царі розширили свої кордони до берегів Дністра, прославлена орда Єдисана повністю зникла з землі імперії. Татари регіону між Дніпром і Азофським морем не емігрували в такій кількості, як інші, бо імперський уряд сковував їх, ще до завоювання, грізними військовими лініями на сході та на заході. Найбільші лиха припали, звичайно, на півострів, який був укритий постійними поселеннями і був центром татарської цивілізації та могутності, і там відновилися у всіх своїх жахах сцени різанини та спустошення, які знаменували вторгнення варварів з Азії. Півострів втратив щонайменше дев'ять десятих свого населення; його міста були віддані на розграбування, його поля спустошені; і протягом кількох місяців цей регіон, який був ще таким живим за свого останнього хана, продемонстрував лише одне величезне видовище гноблення, нещастя та спустошення.
З того періоду минуло шістдесят років, протягом яких російське панування ніколи не мало опору, щоб зустрітися, або повстання, щоб приборкати; і все ж, незважаючи на відкриття Дарданелл, Таврида до цього дня не змогла піднятися з глибокої депресії, в яку вона була занурена політичними подіями кінця вісімнадцятого століття. Це правда, поза сумнівом, що дуже гарні вілли були зведені на південному узбережжі, і що розкішна розкіш зробила цей регіон його обраним місцем проживання; але життєві та продуктивні сили півострова були придушені, його торгівля та сільське господарство були знищені; і той спокій без чобота, в якому нині живе зменшене населення татар, є результатом фактично лише знищення всіх матеріальних ресурсів і зникнення будь-якої моральної та інтелектуальної енергії, яка сталася під владою російської адміністрації.
Примітки автора:
[76] Конст. Порф. де адм. Імп., ц. xiii.