Політичні та торговельні перевороти Криму

Однак велич Солдаї була короткочасною: інший народ, активніший і наділений більш сміливим духом комерційного підприємництва, ніж греки, виступив приблизно в той самий період і зосередив у своїх руках усю спадщину великих епох, які почергово проливали блиск на півострові з того дня, коли мілетці заснували свої перші колонії на Кіммерійському Босфорі. Будучи вже володіючи важливими фабриками в Константинополі, генуезці давно усвідомлювали обставини Чорного моря та величезні ресурси, які воно надасть у розпорядження підприємливих людей, які повинні були централізувати там для власної вигоди всі комерційні відносини Європи з Росією, Персією та Індією. Суперництво, яке тоді існувало між ними та венеціанцями, прискорило виконання їхніх проектів, і в 1820 році, захопивши територію стародавньої Феодосії, частково обманом, частково силою, вони заклали основу знаменитої Кафи, завдяки якій вони стали впевненими господарями Чорного моря та одноосібними власниками його торгівлі. З приходом генуезців Таврида відродила найяскравіші епохи її історії. Своєю величчю, населенням і багатством Каффа став певною мірою суперником Константинополя, а його консули, володіючи Черко, Солдайя і Чембало, зробили себе господарями всього південного берега Криму. Інші не менш вигідні завоювання згодом були здійснені за межами півострова. Галери республіки увійшли в Палюс Меотиду; Тана в гирлі Дону була відібрана у татар; в гирлі Дністра зведено фортецю; кілька заводів було засновано в Колхіді та на кавказькому узбережжі, і навіть імперське місто Трапезунд було змушене прийняти одну з найважливіших фабрик республіки на Чорному морі. Таким чином, генуезькі колонії стали загальним центром багатих виробництв Росії, Малої Азії, Персії та Індії; вони монополізували протягом більш ніж двох століть весь рух між Європою та Азією і представляли дивовижне видовище процвітаючої величі. Вся ця слава мала кінець. У 1453 році над куполом Софії було встановлено прапор Магомета, і сполучення Криму з Середземним морем було перервано. Знищення генуезьких поселень тоді було неминучим; і республіка, зневірившись у їх збереженні, 15 листопада 1453 року передала їх банку Святого Георгія. Наслідки цієї поступки, яка поклала край політичним зв'язкам колоній з материнською державою, були, звичайно, катастрофічними. Розпач і втрата громадського духу охопили колоністів, індивідуальне егоїзмство переважало в усіх їхніх радах, а консульський уряд, раніше видатний своєю непорочністю і своїми чеснотами, замість того, щоб об'єднатися з татарами і зробити своє власне становище щодо Порти менш небезпечним, зовсім огидив їх повним браком чесності і продаючи свою допомогу за золото всім сторонам, які спустошували Крим. Стільки несправностей супроводжувалися стихійною катастрофою. 6 червня 1473 року Каффа був змушений здатися туркам на свій розсуд, а через кілька місяців усі пункти, окуповані генуезцями, один за одним потрапили до рук османів.