Незважаючи на небезпечне сусідство з сарматами, Босфорське царство насолоджувалося повним спокоєм понад триста років і завдяки постійній і раціональній політиці збільшувало процвітання та багатства, доки завоювання Греції римлянами не зруйнувало всі торговельні зв’язки Сходу. У той час босфорці, атаковані скіфами і надто слабкі, щоб протистояти їм, кинулися в обійми знаменитого Мітрідата, який перетворив їхню державу на провінцію Понту і віддав її як уділ своєму синові Махаресу.
Після поразки та смерті свого непримиренного ворога Рим залишив у володінні зрадника Фарнака корону Босфору; але суверенітет нового князя був лише номінальним, і наступники сина Мітрідата, безправні та розграбовані з усіх мілетійців, якими володіли на азіатському березі протоки, правили лише згідно з примхою римських імператорів.
Приблизно в середині I століття після Христа алани увійшли в Тавриду, спустошили більшу частину країни і повністю зруйнували Феодосію, яка чинила їм певний опір. За ними пішли готи, які в свою чергу стали господарями півострова. Але не зловживаючи своєю перемогою, вони змішали свою расу з расою переможених, заснували численні колонії на величезних рівнинах на північ від гірського регіону та дотримувалися своєї природної схильності до осілого життя та сільських занять. Таврійський Херсонес вступив у нову пору спокою й процвітання землеробства. На жаль, Греція в цей період швидко занепадала під римським ярмом; Рим, ставши столицею всього світу, Єгипет, Сицилія й Африка природним чином придбали собі монополію на постачання зерна; щоб усіма своїми зусиллями Таврида не змогла вийти з депресії, в яку її загнали політичні події першого християнського століття.