Нове процвітання Каффи було недовгим. З часів Петра Великого Росія продовжувала загрозливе просування до регіонів Чорного моря, а в 1783 році, за правління імператриці Катерини II, Крим був остаточно включений до складу Московської імперії. Каффа завершила останній етап своєї долі; він навіть офіційно втратив свою старовинну назву, і під пишною назвою Грецької колонії, наданою йому імператором Олександром, став мізерним окружним містечком, до якого за справжніми документами на сьогоднішній день проживає ледве 4500 жителів. У Каффі, як і в Солдаї, будівництво непотрібних казарм спричинило знесення генуезьких будівель. Спочатку було знесено облицювання ровів, а потім, підбадьорені жалюгідною байдужістю уряду, руйнівники наклали руку на самі стіни. Чудові вежі, які їх захищали, були знесені, і тепер залишилися лише три фрагменти стін, що належать чудовому бастіону, зведеному на честь папи Климента VI. Коли генуезькі укріплення були зруйновані, цивільні пам'ятники наступним чином потрапили під безжальний вандалізм влади. У той час, коли росіяни заволоділи, дві величні споруди прикрашали головну площу Каффи, великі турецькі лазні, чудовий зразок східної архітектури, і старовинна єпископальна церква генуезців, збудована на початку чотирнадцятого століття, а після турецького завоювання перетворена на мечеть. Це було вирішено в царювання Катерини II. що мечеть має бути відновлена під грецьку церкву, але, на жаль, замість того, щоб зберегти її без змін, був прийнятий фатальний проект прикрасити її жалюгідними доричними портиками. Тому елегантні куполи, які так витончено оточували головну будівлю, були знесені; але ледве було закладено основи колон, як у фондах стався незначний дефіцит, як розповідає пан Дюбуа, і з того часу уряд відмовився робити будь-які подальші аванси.
Прекрасна мечеть, яку швидко позбавили свинцю, щоб продати, звісно, на користь російських чиновників, таким чином була покинута на поталу часу та населення, і незабаром перетворилася на руїну. У 1833 році через неуцтво цивільного губернатора Каснатхейфа завершилася ця важка робота по руйнуванню, яка в той же час поширилася на великі лазні, які все ще залишалися недоторканими. Двотижнева робота з киркою та порохом зрівняла з землею два чудові пам’ятники, якими генуезці та турки прикрасили місто. Коли я відвідав Феодосію в 1840 році, велика площа все ще була завалена дорогоцінними матеріалами, які місцева адміністрація охоче віддала за низьку ціну тому, хто їх купив.