Ахмет Пача увійшов до Каффи як розлючений переможець і ворог християнського імені. Захопивши консульський палац, він роззброїв населення, наклав на місто величезний штраф, а потім захопив половину майна жителів і всіх рабів обох статей. Латинські католики були відправлені на борт турецького флоту та доставлені до Константинополя, де султан силою влаштував їх у передмістях своєї нової столиці, забравши у них 1500 дітей чоловічої статі, щоб виховати їх як членів своєї гвардії. Так було знищено за кілька днів, після 200 років славетного існування, те величне спорудження, яке геній Європи спорудив на тих віддалених берегах і яке пролило такий блиск на торгівлю Чорного моря.
Каффа, за знищенням якої негайно послідували знищення Солдайї та Чембало, була приєднана до турецьких домініонів і протягом понад 550 років не мала іншого значення, окрім того, що вона отримувала від свого турецького гарнізону та свого військового становища на березі мусульманського регіону, абсолютне завоювання якого ніколи не переставало бути метою амбіцій Порти. У середині сімнадцятого століття старе генуезьке місто прокинулося від тривалого трансу, і внаслідок торгово-промислового руху, який тоді відбувався серед татар, воно знову стало великим торговим портом Чорного моря. Шарден під час своєї подорожі до Персії в 1663 році знайшов понад 400 суден у затоці Каффа. Місто, якому турки тоді дали назву Кучук-Стамбул (Малий Константинополь), налічувало 4000 будинків з населенням понад 80 000 душ.