У Коктебелі, маленькому селі на березі моря, в двадцяти дев'яти верстах від Судагу, похмурий мис Кара-Даг завершує сміливіші краєвиди Криму. За межами цієї точки країна не представляє жодних мальовничих особливостей; Великі рівнини поступово змінюють пагорби, і коли мандрівник просувається, його попереджають різні ознаки про його наближення до степів, які утворюють всю північну частину півострова і простягаються на схід від старої генуезької колонії до берегів Кіммерійського Босфору. По всій лінії від Суда до Феодосії немає жодної точки, жодного пам'ятника чи руїни, які зацікавили б історика чи антиквара. Дійсно, природа узбережжя, то різкого, то утвореного великими незахищеними рівнинами, здається, не сприяє заснуванню міста чи гавані, чи то для війни, чи для торгівлі.
Тепер ми прибули до Теодосії або Каффи, колишньої чудової метрополії генуезького володіння в Чорному морі, тепер російського міста, позбавленого будь-якого політичного та комерційного значення. Геній варварського руйнування спричинив тут ще більш плачевні наслідки, ніж у Солдаї чи будь-якому іншому місці в Криму.
Феодосія була заснована мілетцями на початку їхньої експедиції до Понту Евксінського і довго процвітала як незалежна колонія. Пізніше він був включений до Босфорського царства і розділяв його долі протягом багатьох століть. Алани, варварський народ із серця Азії, з'явилися в Криму приблизно в середині I століття нашої ери; Теодосія була розграбована ними, і через шістдесят років Арріан говорить про неї у своєму Периплі Чорного моря як про місто, яке було повністю покинутим. Згодом гуни завершили те, що почали алани, і не залишили жодного сліду, який би вказував на справжнє положення старої мілетської колонії.
Через десять століть після знищення Феодосії інші мореплавці, не менш розумні й заповзятливі, ніж мілетці, висадилися на берегах Криму; і незабаром на місці грецького міста виникло інше не менш чудове місто, літопис якого, безсумнівно, утворює одну з найкращих глав політичної та комерційної історії Чорного моря. Це було в середині тринадцятого століття, після завоювання Криму монголами, коли три могутні республіки змагалися за морську імперію, генуезці, увійшовши до затоки Феодосії, отримали від князя Оран-Тімура невелику частину землі на узбережжі. Колонія Каффа була регулярно заснована в 1280 році, і вона настільки стрімко розвивалася, що через дев'ять років з цієї дати вона змогла, не порушуючи власних засобів оборони, послати дев'ять галер на допомогу Тріполі, який тоді був обложений сарацинами [74].