Вийшовши з Солдаї, ми попрямували до Феодосії, генуезької Кафи. Не будемо втомлювати читача монотонним описом нашого маршруту. Ця частина країни менш диверсифікована, менш красива і мальовнича, а населення набагато рідше, ніж в інших гірських частинах Криму. Великий вапняний ланцюг значно відступає від узбережжя, а зі своїх обривистих сторін відпускає чорнуваті сланцюваті відгалуження, ледве вкриті мізерною рослинністю, замикаючи між собою на своєму шляху до моря кілька долин, у яких татари заснували єдині села в країні. Цілком покинуте аристократією, позбавлене доріг і не прикрашене жодним із тих елегантних будинків, якими розкіш і мода прикрасили схили пагорбів Ялти, все узбережжя між Алухтою та Феодосією занедбане більшістю туристів і лише зрідка відвідується науковцями-мандрівниками. Але якщо узбережжя Судаґа зневажають російські дворяни, на ньому немає італійських вілл чи порфірових готичних садиб, мандрівник знаходить там найщиріший прийом і справді східну гостинність. Далеко від усіх центрів елегантної та частково зіпсованої цивілізації, яку росіяни імпортували до Криму протягом останніх двадцяти років, татари цих регіонів зберігають незмінними свої давні звичаї та визначні риси свого примітивного характеру. Я не міг легко описати приязну доброзичливість, з якою мене приймали в усіх селах, де я зупинявся. Те, що я був французом, який не мав жодного відношення до жодної гілки російської адміністрації, справді дивовижно вплинуло на горян. Куди б я не був, найкращий будинок, найкрасивіший диван, подушки та килими були призначені для мене; і миттєво я виявив, що попиваю каву та курю чібук, оточений усіма тими зручностями, яких так сильно відчувають ті, хто подорожує певними частинами Сходу.
У Токлуку, Кузі й Отузі, які ми пройшли по черзі, татарські хати з плоскими дахами, як і скрізь, притулені до пагорбів, що обрамляють долину. Завдяки цьому мешканці мають змогу підтримувати зв’язок один з одним через тераси своїх будинків, де вони регулярно виконують свою роботу, і які зроблені з міцної столярної конструкції, покритої товстим шаром глини. Ніщо не може бути більш мальовничим, ніж вечірня поява всіх цих терас, що поступово піднімаються одна над одною. У цей період дня все населення кожного села напоготові; і покинувши темні кімнати, в яких вони сховалися від денної спеки, чоловіки, жінки та діти збираються на дахах; пожвавлення, веселощі та гомін мов відбуваються в денній тиші, і спостерігач ніколи не втомлюється спостерігати за мальовничими сценами, утвореними різними групами, зайнятими своїми домашніми справами.