Генуезці спокійно володіли своїм замком більше століття; але після взяття Константинополя Магометом II і майже негайного знищення Каффи, столиця кримських колоній, Солдая, розділила ту ж долю. Турки взяли фортецю в облогу в 1475 р. Вона чинила тривалий і впертий опір, і лише голод переміг мужність гарнізону[72].
З генуезькою владою впало все, що становило славу й процвітання Солдайї протягом багатьох століть; населення міста було вигнано і розсіяно; колись жвава гавань була безлюдною, а на вулицях, які колись топтали елегантні греки Нижньої імперії, переможні комани та горді громадяни Генуї, росла трава. Слабкий турецький гарнізон став орендарем цього місця і протягом майже трьох століть продовжував незворушними спостерігачами занепад і запустіння одного з найдавніших і найвидатніших міст Понту Евксинського.
Імператорський орел царів пронісся над вежами Солдаї в 1781 році, і з того часу почалося для пам'ятників генуезької колонії те швидке руйнування, яке всюди характеризує російські завоювання. Усі прекрасні громадські та приватні будівлі, якими так захоплювався Паллас під час своєї першої подорожі, зникли, а з їхніх дорогоцінних залишків московський вандалізм спорудив великі непотрібні казарми, безглузді руїни яких багато років вкривали землю. Нині Солдая, викреслена зі списку міст і фортець, не має навіть сторожа, який би охороняв її стіни та її чудові вежі з пишними написами. З кожним роком погляд засмучується новими каліцтвами, і незабаром не залишиться нічого від тих мармурових табличок з витонченими арабесками, що прикрашали кожну вежу та двері та записували його походження та історію. Єдине, що могло б врятувати генуезьку фортецю від цілковитого знищення, це залишити її в спокої і прибрати подалі від неї всі органи російської влади. На жаль, уряд, схоже, бажає взяти на себе турботу про його збереження, і немає жодних сумнівів, що на залишки Солдайї чекає знесення з того моменту, як працівник, без зарплати, достатньої для життя, отримає право захищати їх від руйнівної дії часу та людей.[73]