Ще одним доказом того, наскільки другорядним у цих дослідженнях є інтерес до науки та історії, є скандальне занедбання саркофагів, барельєфів, архітектурних фрагментів і, одним словом, усіх великих скульптур, які не можна відправити до Петербурга і покласти перед його величністю. Коли я відвідав музей Керча, я знайшов підходи до будівлі, завалені антикваріатом, який лежав на землі без жодного укриття. Носи й підборіддя головних постатей на барельєфах були щойно зламані, можливо, того самого ранку; однак вчений комітет не подумав подати найменшу скаргу, настільки мало значення він надав цьому питанню. Проходячи різними залами музею, я всюди помічав ту саму недбалість і ознаки безперервного грабунку. Серед інших реліквій, про знищення яких я мав жалкувати, мені показали залишки чудового дерев’яного саркофага, який було знайдено в ідеальному стані. Він був збагачений грецьким різьбленням, видатні частини якого були позолочені, а порожнисті частини пофарбовані в червоний колір, і, на мою думку, це був найцікавіший експонат у музеї. Проте завдяки люб’язному ставленню доглядачів до незнайомців, я сумніваюся, що наразі залишився бодай один-два фрагменти. Нам би ніколи не було цього, якби ми мали перерахувати всі акти вандалізму та розграбування, театром яких був музей Керча. Подробиці, які ми надали, достатньо вкажуть на цінність археологічних робіт, проведених на місці стародавнього Пантікапея; Нехай заперечення, які ми тут висуваємо в ім’я мистецтва, літератури та науки, привернуть увагу всіх тих росіян, які справді цікавляться історичними пам’ятками своєї країни.
Примітки автора:
[71] Горді, незгодні й жагучі греки, розбиті й ослаблені генуезькими італійцями, втратили місто (Мартіні Брініовіус Тартарія, 1575).
[72] Коли генуезці більше не могли витримувати тривалу облогу й голод і не могли більше протистояти нападу такої чисельної армії турків, у той великий час, який досі там неушкоджений, кілька сотень або майже тисячі чудових людей відступили та кілька днів оборонялися в нижній цитаделі, куди турки хоробро й відважно увірвалися, доки нарешті не відбулася помітна та пам’ятна бійня турків було видано в цьому храмі всього.-- Там само.
[73] Для більш детального опису руїн Суда дивіться чудову роботу М. Дюбуа де Монперре. Париж, 1843 рік.
[74] Джуст. Енн di Genova, lib. iii.
[75] Колишній французький консул у Феодосії; позбавлений свого місця за свої думки після повернення Бурбонів, і тепер виконує скромні функції неаполітанського консульського агента. Він є автором цінної праці про політичні революції Криму.