Через два місяці після того, холодного листопадового ранку, коли Азофське море вже починало вкриватися біля берега тонким шаром льоду, до Таганроку прибув один із тих великих човнів, які називаються лодками, що курсують по всіх судноплавних річках імперії і служать для перевезення вантажів. Цей ніби був пристосований для тимчасового розміщення пасажирів. Досвідчені очі матросів у порту незабаром помітили особливе розташування палуби, дбайливість, з якою тюки з товарами були розміщені вздовж трапів, і, перш за все, великий килим, що вкривав усю квартердеку. Ці обставини викликали велику цікавість у порту, особливо тому, що в той сезон прибуття були дуже рідкісними; але припущення щодо того, ким би могли бути таємничі пасажири, були марними, бо цілий день минув, щоб жоден із них не з’явився. Дійсно було встановлено, що унтер-офіцер висадився з лодки і чекав поліцмейстера та англійського консула, і що ці чиновники ремонтували на борту лодки; але це було все, і публіка назавжди не знала, звідки прибула лодка, куди вона була прив’язана і хто були на ній.
Того ж вечора англійський консул з деякою цікавістю чекав візиту іноземця, який, як йому повідомив унтер-офіцер лодки, завітає до нього о восьмій годині; але її ім'я та її бізнес залишалися для нього таємницею. У призначений час двері відчинилися, і ввійшла особа, зовнішність якої на перший погляд не виправдовувала цікавості, яку консул відчував до неї. Одягнена в довгу вільну сіру рясу і в білому капюшоні зі спускаючимися на пазуху ковпаками, вона мала вигляд тих російських черниць, які ходять по багатих домах і жебракують у їхні монастирі. Прийнявши її за одну з цих осіб, пан Y---- збирався дати їй дуже швидку відповідь, коли, на його подив, вона звернулася до нього чудовою англійською. Зовнішній вигляд і манери відвідувачки незабаром переконали його, що вона високопоставлена особа. Розмова спочатку зайшла про Англію. Невідома розповіла йому, що, довго проживаючи в цій країні, вона відчувала бажання побачити її представника в Таганроку; потім вона продовжила розмову про англійське суспільство, згадуючи найбільш аристократичні імена та розмовляючи таким чином, щоб показати, що вона, мабуть, давно знайома з лондонським світом моди. Після цього вона вирушила до головної мети свого візиту, яка полягала в тому, щоб отримати від консула подорожню, щоб продовжити свою подорож по суші, а не по воді, як раніше.