Оглянувши палац, ми попрямували до мечеті та цвинтаря, де знаходяться гробниці всіх ханів, які княжили в Криму. Там, як і в Константинополі, я захоплювався чудовим мистецтвом, за допомогою якого східняки маскують похмуру ідею смерті під свіжими та радісними образами. Хто може піддатися похмурим думкам, вдихаючи духмяне повітря, слухаючи води блискучого фонтану і йдучи маленькими стежками, порослими фіалками, що ведуть до бузкових гаїв, що схилили свій пишний цвіт над могилами, прикрашеними багатими килимами та чудовими написами?
Татарин, який опікується цією усміхненою обителлю смерті, підштовхнутий поетичним почуттям, яке живе в лоні кожного східняка, приніс мені носа, вирваного з могили грузинки, коханої дружини останнього хана. Хіба не було зворушливо бачити, як цей скромний охоронець цвинтаря інстинктивно розуміє, що квіти, пов’язані з пам’яттю молодої жінки, не можуть бути байдужими до іншої особи її статі та віку?
Деякі ізольовані павільйони містять гробниці найвидатніших ханів. Вони набагато оздобленіші за інші, а дбайливе ставлення до них свідчить про благочестиве шанування татар. Килими, кашемір, лампи, що постійно горять, і написи золотими літерами в поєднанні надають величі цим пам’ятникам, які, однак, призначені вшановувати лише майже забуті імена.
Такий короткий нарис цієї старовинної ханської обителі, яку дбайливо відремонтував імператор Олександр. Він знайшов його в такому безладі та занедбаності, що, ймовірно, через кілька років нічого не залишиться від житла, з яким пов'язана чи не вся минула історія Криму. Але Олександр, чий темперамент був так добре пристосований, щоб оцінити меланхолійну красу місця, негайно після повернення до Петербурга послав дуже здібну людину до Багче-Сарая з наказом повернути палац до стану, в якому він був за часів ханів. З тих пір імператорська сім'я іноді міняла похмуру пишність петербурзьких палаців на рожеві альтанки і сонячний клімат Татарського Сераю.