Зал дивана королівської пишноти; ліпнина стелі, зокрема, відрізняється вишуканою делікатністю. Ми проходили інші кімнати, прикрашені фонтанами та яскравими фарбами, але найбільше нас зацікавило помешкання прекрасної графині Потоцької. Їй випала дивна доля надихнути бурхливою пристрастю одного з останніх ханів Криму, який вивіз її і зробив абсолютною володаркою свого палацу, в якому вона прожила десять років, її серце розділилося між коханням до невірного і докорами сумління, які передчасно звели її в могилу. Думка про її романтичну долю надавала чарівного шарму всьому, що ми бачили. Російський офіцер, який був нашим чицероном, вказав нам на хрест, висічений на комині спальні. Містичний символ, розміщений над півмісяцем, красномовно інтерпретував емоції життя, повного любові та горя. Яких сліз, яких внутрішніх боїв і гірких спогадів це не було!
Ми пройшли не знаю скільки садів і внутрішніх дворів, оточених високими стінами, щоб відвідати різноманітні павільйони, кіоски та всілякі будівлі, що входили до межі палацу. Частина, яку займає гарем, містить таку кількість трояндових дерев і фонтанів, що заслуговує приємної назви Маленька долина троянд. Немає нічого чарівнішого за цю татарську споруду, оточену квітучими деревами. Я відчував таємне задоволення, натискаючи на дивани, на яких спочивали красиві форми мусульманських красунь, коли вони вдихали свіже повітря з фонтанів у хтивому спочинку. Жоден звук ззовні не може досягти цього чарівного притулку, де не чути нічого, крім брижі води та співу солов’їв. У дворах і садах ми нарахували більше двадцяти фонтанів; усі вони живляться з гір, а вода надзвичайно прохолодна.
Вежа значної висоти з терасою, яка виходить на фасад із гратами, які можна піднімати чи опускати за бажанням, виходить на головний двір. Він був зведений, щоб дати можливість дружинам хана побачити, невидимі, бойові вправи, які практикували при дворі. Перспектива з тераси викликає захоплення; одразу під ним відкривається вид на лабіринт будівель, садів та інших огорож з висоти пташиного польоту. Далі на похилому амфітеатрі пагорбів поступово піднімається місто Багче Серай. Звуки всього міста, зосереджені та відлунні у вузькому просторі, доносяться до вас чітко. Панорама особливо приємна наприкінці дня, коли голоси муедзинів, що закликають до молитви з мінаретів, змішуються з меянням отар, що повертаються з пасовища, і криками пастухів.