Бахчисарай — Палац кримських ханів та графиня Потоцька

Ми спочатку відвідали палац власне т.зв. Його зовнішній вигляд демонструє звичайну нерегулярність східних жител; але його брак симетрії з лишком компенсується його широкими галереями, його яскравим декором, його павільйонами, настільки легкими, що здаються ледь прикріпленими до корпусу будівлі, а також великою кількістю великих дерев, які затінюють його з усіх боків. Усе це надає йому чарівності, яка, на мій погляд, значно перевершує систематичну регулярність наших княжих осель. Інтер'єр - це втілена сторінка з "Арабських ночей". Перший зал, у який ми увійшли, містить знаменитий Фонтан сліз, тему прекрасних віршів Пушкіна. Свою меланхолійну назву він отримав від солодкого сумного журчання тонких струменів, що падають на мармур басейну. Похмурий і таємничий вигляд залу ще більше підсилює схильність розуму глядача забувати реальність заради мрій уяви. Стопа безшумно падає на тонкі єгипетські циновки; стіни вписані реченнями з Корану, написаними золотом на чорній землі тими дивними турецькими ієрогліфами, які здаються радше примхами пустої фантазії, ніж засобами думки. З передпокою ми потрапили до великої приймальні з подвійним рядом вікон із вітражами, що представляли різноманітні сільські сцени. Стеля і двері багато позолочені, а робота останніх дуже тонка. По всій кімнаті розбігаються широкі дивани, вкриті багряним оксамитом. Посередині — фонтан, що грає у великій порфіровій чаші. У цій кімнаті все чудово, за винятком химерної манери, в якій пофарбовані стіни. Усе, що може вигадати найплідніша уява у вигляді островів, сіл, гаваней, казкових замків тощо, безладно збито разом на стінах, не звертаючи більше уваги на перспективу, ніж на географію. І це ще не все: над дверима є ніші, в яких зібрані всілякі дитячі іграшки, такі як дерев’яні будиночки заввишки в кілька дюймів, фруктові дерева, моделі кораблів, маленькі фігурки чоловіків, скручені в тисячу викривлень, тощо. Ці незвичайні цікавинки розташовані на віддалених полицях для більшої зручності огляду та ретельно захищені скляними вітринами. Один з останніх ханів, як нас запевнили, щодня закривався в цій кімнаті, щоб помилуватися цими цікавими предметами. Така дитячість, поширена серед східняків, змусила б нас сформувати дуже несприятливу думку про їхній інтелект, якби він не виправдовувався їхньою інстинктивною любов’ю до краси та поетичним почуттям, яким вони володіють у високій мірі. Зі свого боку я щиро пробачив ханам за те, що вони так дивно розмалювали свої стіни, враховуючи чарівний фонтан, що хлюпав по мармуру, і маленький садок, наповнений рідкісними квітами, що примикав до салону.