Швидка дорога від Ставрополя — Небезпечна переправа через Дон

Не розраховуючи ризику, на який ми чекали, ми відразу зійшли й поїхали за каретою, яку кучер їхав повільно, а козак ішов попереду з ліхтарем, вказуючи місця, яких треба уникати. Я не думаю, що за весь час моїх подорожей ми коли-небудь були в настільки тривожній ситуації. Небезпека була неминуча й безсумнівна. Тріск деревини, темрява, шум води, що пробивалася крізь гнилу підлогу, що прогиналася під нашими ногами, і крики тривоги, які щохвилини видавали кучер і козак, були достатніми, щоб сповнити нас жахом: але думка про смерть не приходила мені в голову, точніше, мій розум був надто збентежений, щоб мати якусь чітку думку. Часто колеса провалювалися між розбитими дошками, і це були хвилини нестерпної тривоги; але нарешті завдяки наполегливості ми безпечно дісталися протилежного берега. Перехід тривав більше години; пора було закінчити, бо я не міг більше витримати; Вода на мосту сягала нам ніг. Можна собі уявити, з яким задоволенням ми знову зайняли свої місця у вагоні. Небезпека, якої ми щойно зазнали, і яку ми тоді змогли краще зрозуміти, майже змусила нас засумніватися в нашій справжній безпеці. Довгий час нам здавалося, що ми чуємо шум хвиль, що розбиваються об міст; але незабаром це почуття розвіяли інші; адже наші нічні пригоди аж ніяк не закінчувалися.