О четвертій годині похмурого ранку ми залишили П’ятигорськ чарівної пам’яті, щоб знову вдарити в гори, де менш ніж за годину нас зустрів один із найграндіозніших і найсильніших штормів, які я пам’ятаю. Нам довелося терпіти його силу протягом довгих двох годин; а наше становище було тим критичнішим, що наш ємшик (кучер), хоч і добре знайомий з дорогою, здавалося, майже на виході з розуму. Лише за допомогою блискавки він міг зробити такі короткі спостереження землі, що дозволило йому керувати своїми кіньми. Це, звичайно, був дуже нестабільний ресурс, але для мандрівників є особливе провидіння. Загублені серед гір, і наша єдина надія на безпеку покладалася на холоднокровність і вправність селянина, ми врятувалися, не знаючи як, від, здавалося б, неминучої катастрофи. Несамовитий дощ, остання сила шторму, нарешті очистив небо, яке на заході забарвилося фіолетовими смугами, що чудово контрастували з темрявою решти небосхилу. Розкішна веселка, один кінець якої випливає з найвищої вершини Кавказу, а інший губиться у вечірніх туманах, блисне перед нами на кілька хвилин і поступово розчиняється.
О пів на сьому ми прибули на станцію, мокрі, втомлені, приголомшені й дуже здивовані тим, що опинилися цілими й неушкодженими після того, як пройшли через стільки небезпек. Тим не менш, ця недавня тривога аж ніяк не змусила нас відмовитися від початкового плану мандрувати всю ніч, щоб наступного дня дістатися Ставрополя. Ніщо так швидко не забувається під час подорожі, як небезпека. Невдовзі людина вийде з однієї проблеми, як він готовий потрапити в іншу, і ще гіршу, не замислюючись про свої минулі тривоги. Ви повинні здолати землю: це ваша головна думка. Щодо вжиття запобіжних заходів, розрахунку хороших чи поганих шансів подорожі чи хвилювання про майбутню небезпеку через ті, що вже зазнали, все це абсолютно виключено. Ми були дуже налаштовані подорожувати цілу ніч, але ця ідея була повністю відкинута поштмейстером і козаками, з якими ми зустрілися на станції. Нам розповіли, що в Ставрополі є ярмарок і що в таких випадках дорога завжди дещо небезпечна, особливо після заходу сонця. За одну-дві ночі до цього кілька людей, які поверталися з ярмарку, були заскочені та пограбовані черкесами, незважаючи на численні військові пости вздовж дороги. Нам розповіли ще кілька потворних історій таким тоном, який нарешті похитнув нашу рішучість, і ми почали дуже неохоче відмовлятися від нашого проекту, коли несподіваний випадок змусив нас повернутися до нього знову.