«Літопис російської армії містить безліч славних подвигів і героїчних дій, пам'ять про які назавжди збережеться серед нащадків. Окремий Кавказький корпус має від свого особливого призначення частіше, ніж інші війська, можливість здобувати нові лаври; але в його рядах ще не було видно прикладів такої блискучої доблесті, як нещодавно виявлені гарнізонами Збудовані на непідкореній території козаків східного берега Чорного моря, зведені з метою приборкання розбоїв тих напівварварських орд, а особливо їхнього улюбленого заняття — ганебної торгівлі рабами, ці укріплення були протягом весни цього року постійними об’єктами їхніх нападів. у той час, коли через їхнє становище та непереборні труднощі зв’язку форти на узбережжі не могли отримати жодної допомоги ззовні, вони об’єднали проти них усі свої сили та всі свої засоби. І справді, три з цих фортів упали, але впали зі славою, яка викликала у їхніх захисників захоплення та навіть повагу. Відважні зусилля інших гарнізонів увінчалися кращим успіхом. Усі вони витримали відчайдушні та часто повторювані атаки горян і трималися непокореними, поки не вдалося надіслати їм допомогу.
«У цій боротьбі між жменькою російських солдатів і рішучим та заповзятливим ворогом, який у десять і навіть двадцять разів перевершував їх за чисельністю, на особливу увагу заслуговують славні подвиги гарнізонів Вельяміновського та Михайлівського редутів, а також оборона фортів Навагінського та Абінського. Перший із цих редутів був узятий горянами 29 лютого минулого року. На світанку, скориставшись особливостями місцевості та сховавшись у ранковому тумані, їхні загони чисельністю понад 7000 осіб непомітно підійшли до укріплень і стрімко кинулися на штурм. Неодноразово відкинуті, вони щоразу з люттю поверталися до атаки, і після тривалого бою зрештою заволоділи валом. Гарнізон, відкинувши всі пропозиції здатися, з непереможною мужністю продовжував безнадійний відтоді бій, воліючи знайти в ньому славну смерть; і всі полягли, за винятком кількох солдатів-інвалідів, яких горяни взяли в полон. Останні, на знак поваги до захисників редуту, забрали з собою додому тих із них, кого ще залишався шанс врятувати. Гарнізон Вельяміновського редуту складався з 400 осіб усіх чинів. Втрати горян склали лише вбитими 900 осіб.»