Протягом наступних трьох років відбувалася безперервна послідовність експедицій. Головін на кордоні Грузії, Грабе на півночі та Рацифський на Черкеському узбережжі не залишили нічого невиконаного, щоб виконати наказ свого пана. Жертви, яких понесла Росія, були величезні; більша частина її флоту була знищена штормом, але всі зусилля провалилися проти сміливості та тактики альпіністів. Кілька нових фортів, зведених під прикриттям кораблів, були єдиним результатом цих згубних кампаній. Я був на Кавказі в 1839 році, коли генерал-лейтенант Грабе повертався зі своєї знаменитої експедиції проти Шаміля. Коли армія рушила, вона налічувала 6000 чоловік, 1000 з яких і 120 офіцерів були знищені за три місяці. Але оскільки генерал просунувся далі в країну, ніж будь-хто з його попередників, Росія співала поеани, і Грабе став героєм дня, хоча імперські війська були змушені відступити та повністю евакуювати країну, яку вони вторглися. Усі інші експедиції були подібні до цієї і насправді не досягли нічого, крім спалення та знищення кількох сіл. Це правда, що горці далеко не перемагають у всіх своїх зіткненнях з росіянами, чиїй артилерії вони не можуть легко протистояти; але якщо вони змушені поступитися місцем чисельності чи інженерії, тим не менш, вони залишаються врешті-решт господарями землі та анулюють усі миттєві переваги, отримані їхніми ворогами.
1840 рік був ще більш фатальним для рук Миколи. Майже всі нові форти на узбережжі були взяті черкесами, які хоробро атакували і несли найкращі укріплені пункти без артилерії. Військова дорога від Кубані до Гелендчика була перекрита, форт Святого Миколая, який ним керував, взято штурмом, а гарнізон розгромлений. Ніколи ще Росія не зазнавала таких тяжких ударів. Лиха були такими, що самі офіційні журнали після багатьох місяців мовчання були змушені нарешті говорити про них і намагатися замовчувати їх, публікуючи затяті хвалебні слова про героїзм нещасних чорноморських гарнізонів. Ось бюлетень, опублікований у російському «Інваліді» від 7 серпня 1840 р. [61]