Огляд Кавказької війни та геополітичне суперництво імперій

Повернемося до Кавказу, про який ми не говорили в цій дискусії, хоча незалежність його племен є, на нашу думку, однією з найважливіших перешкод для посилення Русі в Азії; і давайте уявимо, які безпосередні відчутні інтереси поставлені на карту в Закавказьких регіонах для певних держав Європи. Усім відомо, що останнім часом Персія стала точкою дотику між Англією та Росією, ареною змагання між двома націями за розпорядження їхніми товарами. Наші читачі знають, що після придушення транзитної торгівлі та вільної торгівлі в кавказьких провінціях англійці створили величезний склад для своїх мануфактур у Трапезунді, звідки вони не тільки придбали монополію на постачання Вірменії, Східної Туреччини та більшої частини Персії, але й самі російські провінції постачали контрабандою. Звідси можна уявити, з якою пробудженою заздрістю Англія повинна стежити за діями Росії за Кавказом і який інтерес вона має перешкоджати будь-якому завоюванню, яке закрило б їй великий торговий шлях, яким вона йшла через Ерзерум і Тавриду. Тому вона не може бути байдужою до незалежності Кавказу, який, слугуючи оплотом кордонів Туреччини та Персії, забезпечує також найефективніший захист її торговим операціям у Трапезунді. Можна сказати, що це суто англійське питання, яке дуже цікавить фабрикантів Лондона та Манчестера, але мало хвилює Францію. Але там, де наші сусіди знаходять засоби щорічно розпоряджатися більш ніж 2 000 000_l. стерлінгів виробництва, там ми також вважаємо, що це стосується наших власних політичних і комерційних інтересів. Хіба ми теж не маємо впливу в Азії? Хіба ми теж не володіємо мануфактурами та численним робочим населенням, і чи не заходить байдужість і апатія занадто далеко, щоб дозволити іншим державам захопити всі ті регіони Азії, де ми могли б знайти такі готові та прибуткові ринки? Хто винен, що французький прапор так рідко можна побачити на Чорному морі, якщо Трапезунд став англійським містом і що торгівля в Азії монополізована нашими суперниками? Багато чого можна звинуватити в байдужості нашої країни та в недієздатності деяких наших консульських агентів. Але якщо наша комерційна політика часто є порочною, якщо наша торгівля неправильно спрямована та неправильно керована, і наші сусіди по той бік каналу часто випереджають нас, чи є це якась причина, чому ми повинні, у сліпому егоїзмі, висловлювати своє схвалення завоювань, які закінчаться лише знищенням усієї європейської торгівлі в Чорному морі? Звичайно, якби Росія, змінивши свою заборонну систему та відверто відмовившись від усіх подальших планів проти Туреччини та узбережжя Чорного моря, прагнула б розширити свої панування виключно на боці Персії, ми вважаємо, що було б правильною політикою не перешкоджати такому руху; бо в разі боротьби між цією державою та Англією Франція, безперечно, була б покликана діяти як посередник, що дало б їй чудову можливість диктувати умови, сприятливі для її політики та її впливу на Сході.