Велика знаменитість кавказьких жінок, здається, походить від базарів Константинополя, де турки, які є великими шанувальниками їхніх чарів, досі розпитують про них із надзвичайною жадібністю. Але оскільки їхні уявлення про красу зовсім відрізняються від наших і стосуються головним чином повноти та форми ніг, зовсім не дивно, що думки турків вводили мандрівників в оману. Але хоча черкеські красуні не повністю реалізують ідеальний тип, про який мріяли європейці, ми далекі від того, щоб заперечувати блискучі якості, якими, очевидно, наділила їх природа. Вони привабливі, люб’язні та привітні до незнайомців, і ми можемо уявити, що їхня чарівна гостинність здобула для них багатьох палких шанувальників.
Про шлюбно-побутові звичаї черкесів; Я опишу екскурсію, яку я здійснив уздовж військової лінії Півночі через вісімнадцять місяців після моєї подорожі до Каспійського моря.
Під час мого перебування в Катеринодарі, столиці країни чорноморських козаків, я багато чув про чернецького князя, союзного Росії, який оселився на правому березі Кубані, за десяток верст від міста. Тому я радо прийняв пропозицію, зроблену мені отаманом Завадофським, відвідати старшину під конвоєм офіцера і двох солдатів. Барон Клох, про якого я вже говорив, супроводжував мене. Ми сіли на наших коней, озброєні до зубів, згідно з незмінними звичаями країни, і за три години висадилися в середині аулу. Нас негайно оточив натовп людей, у поглядах яких не було нічого приємного; але коли їм доповіли, що ми не росіяни, а іноземці, і що ми прийшли просто попросити на кілька годин гостинності їхнього хазяїна, їхні кислі погляди змінилися на вираз найвідвертішої сердечності, і вони поспішили провести нас до княжої оселі.
Це була жалюгідна глинобитна хатинка, вкрита соломою, перед якою ми знайшли знатного Черкеса, який лежав на циновці в сорочці й босоніж. Він прийняв нас у найдобрішій манері, і, зробивши нам комплімент за наше прибуття, він приступив до виготовлення свого туалету. Він послав за своїм найелегантнішим одягом і своїм найстильнішим одягом для ніг, підперезаним зброєю, якою він подбав про те, щоб змусити нас захоплюватися, а потім повів нас до каюти, яка служила йому місцем проживання протягом дня. Інтер’єр був настільки оголеним і без меблів, наскільки міг бути. Диван, покритий очеретом, кілька посудин і сідло були єдиними предметами, які можна було побачити. Після того, як ми відпочили кілька хвилин, князь благав нас відвідати його дружину та дочку, які були повідомлені про наш приїзд і дуже хотіли нас побачити.